Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2691
Творів: 51257
Рецензій: 95867

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 25529, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.226.72.194')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

Лист ідеальному другу

© Ліліана Філіпчук, 28-09-2010
Окрема подяка Тані Малярчук (за натхнення).

Дружба – це одна душа, яка живе у двох тілах (c) Аристотель

Ти мене знайшов. Ти знайшов загублену особистість, яка ніяк не могла знайти себе.
Ти мене впізнав – так, ніби ми вже бачилися.
Про стосунки між нами я б сказала так: все складно. Все складно, бо щира дружба набагато складніше почуття, ніж кохання. Коли любиш, ти хочеш знати про предмет свого кохання буквально все. Хочеш бродити вуличками його мозку, завітати на алею його пам’яті, знайти площу його свідомості, і , звичайно, побачити пам’ятник собі. Коли просто дружиш, то такої потреби немає. Дружба потребує чогось більшого.
Те, що ми друзі – незаперечна аксіома. Тепер я з упевненістю можу сказати: я знаю тебе напам’ять. А ти знаєш мене. Ти так добре мене знаєш, що можеш собі дозволити вдати, що ти мене погано знаєш. Ти можеш дозволити собі виправити моє постійне «шо». А я можу дозволити собі не послухатись тебе.
Ти можеш прибрати у моїй квартирі, поки я буду спати. Потім, прокинувшись, я не буду намагатися якось віддячити. Бо ти зробив ти, і ти не потребуєш подяки. Ти просто будеш знати, що я вдячна.
Ти можеш подзвонити до мене. Ми будемо дивитися наш улюблений серіал – ти у себе вдома, а я в себе – і мовчати у трубку. Коли батьки мене спитають, чому рахунок за телефон такий великий, я відповім: «Бо була важлива розмова».
Дивно, але я можу забути, якого кольору у тебе очі (хоч дивилася в них по тисячу раз на день). Зате я знаю, що вони теплі-теплі. Я можу не ставити тобі безліч веселих смайликів при особистій переписці. І ти не подумаєш, що я образилася. Тільки на твоє питання «Як ти?», я не розізлюся.
Вибач, якщо я тебе забуду. Але забути тебе не означає забути про тебе.

P.S. Ти не винен, що на нас виділили аж два тіла. Звичайно, нам два забагато.



Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.89045000076294 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …