а) а коли сонячні дні зникли, почало щось коїтися. Щось заструменіло і дні побігли, увертюра заграла. З кожною хвилиною все важче ставало наздоганяти втрачене… І дихати… Здихати…
б) ізольований пластик на певний час врятував від збуджених криків під вікнами – то імпульсивні сатанисти прощалися з літом, зустрічаючи осінь...
в) ночі стали прохолодними і від протягів більше не рятувало ніщо. Ще під ковдрою завелися якісь мурахи. Щитовидна залоза після Чорнобилю збільшилася до незнаних розмірів. Нафтопереробні заводи після вигідної угоди з Азербайджаном запрацювали на повну потужність і жити, здавалося, лишилось недовго...
Яким малим все стало після того для Темка – фантастичного розгільдяя. І навряд чи йому допоможе київський патріархат...
г) біла прохолодна імла раптово огорнула простір. Білі джинси молодої липли їй до ніг...
Темко, втопившись у ковдрі, злетів. Мурахи нещадно гризли його обличчя. Було боляче.
Русік чаював.
Ольза лежала у ванні, періодично затягуючись сигаретою, і мріяла про повернення колишньої вроди („коли помре твоя краса”), поїздку до Австрії та про лікаря, з яким вона не вельми чемно обійшлася. Коли ланцюжок думок дійшов до останньої ланки вона посміхнулася і заплющила очі. Нірвана.
епілог) загнаний у кут дух прилип до стелі і розіп’явся. Метелик спурхнув. Вірґо під Емінема читала вечірню молитву, після чого випила чаю, заївши його цукерками Вечірній Київ, вимкнула Емінема і лягла спати. Чергова доба сконала, розчинившись у болоті буднів. Темко заснути не міг, оскільки добряче виспався вдень, тому читав все це по екзистенції, ховаючи під подушку чудернацьку вервичку. Екзотичні комахи летіли на світло, тому він його вимкнув.
Міхал чекав, що йому день завтрашній приготує. Дасть бог, не нову забльовану вулицю, а, скажімо, нічого.
10
Житіє в системі іноді ставало цікавим, та все ж на 70% воно гнітило, принижувало і породжувало смуток, глевку меланхолію, в якій кожен свідомий в’яз, як у діжці зі смолою. Беззмістовність людського існування поступово почала даватися взнаки. Лише медаль, яка незароблено, несправедливо і випадково падала на голову з неба, тимчасово звільняла свідомість від думок про те, що ти сміття, лайно, бруд і т.д. натомість заповнюючи мозок однією єдиною думкою – бог є. І лише зароблена догана наново заганяла первісні думки в голову, відлучаючи від божого чату (останнє словосполучення останнім часом набуло неабиякого поширення. цікаво, хто ж автор?). Але про погане всі намагались не думати.
