Мені часто сняться дивні сни. Вони досить цікаві. Мені подобаються. Нормальні сни, така собі суміш реально-нереальних думок-фантазій-вигадок-мрій. Мені сняться вампіри, але не такі, як у фільмах жахів. Вони інакші. Вони особливі. Кожен сон завжди починається з нормальних подій, таких, які дуже легко могли б відбуватися в простому, або дуже простому, реальному житті, щоправда, з додатками невеликих спогадів дитинства. Поруч зі мною звичайнісінькі люди двох типів: просто знайомі мені люди, люди, яких я дуже добре знаю, спілкуюся з ними, часто буваю поруч, маю з ними справу, люди, з якими мені легко говорити, яких я можу терпіти, з якими мені цікаво, або ще такі, з якими я хочу мати справу, хочу з ними спілкуватися, які для мене не гидкі, вони мені здаються цікавими, здається, що в них є розум; і інші люди – звичайний натовп, які не викликають ніякої уваги як до кожної особи окремо, просто видаються одним цілим, як одне явище, як одна істота, як просто щось, що просто має бути – тільки для того, щоб було, щоб уникнути пустоти. У моїх снах я часто бачу сірі картини життя, життя нещасливої людини, нещасливою у снах найчастіше буває вона. Ця людина я. у снах завжди мої страхи відкриваються у своїх найстрашніших проявах. У снах завжди виявляється, що я вампір. Мені не хочеться бути вампіром, мені не подобається така роль. Але бувають такі сни. Від них нікуди дітись. Від них не втечеш. Бо і не хочеться тікати. Сни, які б не були, завжди приносять радість відпочинку. Завжди можна спокійно прокинутись вранці і відчути приплив нових сил. Може й не завжди нових, але все одно сил. Знову може активізуватися енергія, з’являється бажання щось зробити. Бажання щось змінити. Бажання щось вдосконалити. Піднятися на сходинку вище. з’являється ентузіазм, стається така ситуація, що кожен сказав би: “можна жити”.
Кожен день такий, яким може бути лише він. Кожен день унікальний. Навіть якщо це простий, нормальний день, він все-таки унікальний, у кожного дня своя нормальність, так само унікальна. Щодня до кожної людини хтось намагається причепитись. Видирає з неї те, що йому потрібно, а частіше те, чого йому не вистачає. З цим неможливо боротися.
