Ми все життя слухаємо казки. На початку, в дитинстві, нам розказують про курочку рябу, дідову дочку та бабину дочку, Котигорошка. Ці казки, можливо, не завжди добрі, проте пропагують позитивні якості людського характеру. Вони ще спонукають нас бути хорошими, розумними й не чинити зла, не обманювати… Так формується наша особистість. З кожним днем людина дорослішає й стикається з казками вже іншого формату.
Перша любов приносить збірку казок «люблю тебе, а інших не існує». Віримо… що залишається? Хоч це питання краще ставити в більш зрілому віці, а в юнацькі роки просто захоплює в полон ейфорія почуттів й, як то кажуть «любов сліпа…». Така казка крім болю, здавалося б, не дає нічого. Але це «перше бойове хрещення» гартує нас, а інколи ще й вчить вигадувати та розказувати байки краще за свого попередника.
У дорослому віці трапляються казки політичного спрямування, на кшталт, знизимо ціни на газ, свобода слова, достойна зарплата і т.д. Казки… бо ціни на газ ростуть, свобода слова перетворюється ілюзію, а саме слово «зарплата» викликає асоціації з насмішкою, але аж ніяк не само повагу за виконану роботу й повагу зі сторони держави…Смішно… Проте кращих казкарів, аніж політики не знайде ніхто. Бо їм вірять, скільки б вони не обманювали. Навіть більше, за оті байки їм платять шалені гроші, що нам і в снах найфантастичніших не насняться.
Далі…Не залежно від сімейного стану, чуємо казку «ти – єдина в моєму житті». Чому «єдина»? Бо обманюють здебільшого мужчини, а ми – жінки, зазвичай, хочемо в це вірити.
Що правда серед нашого полку теж винятки трапляються, коли в одної «панночки» п’ять (!) коханців й двоє з них думають – є лиш Я й Вона, нікого більше. Оце так казка… Молодець…Талант!
Він (як виявилося один її трьох) – фальшивий. Багато фальші бачила в житті, але Він – перевершив все мною пережите. Вже розуміючи, що Його неправду викрито, все ж відмовлявся її визнавати. Аргумент один – «в тебе буйна уява, не фантазуй». Хоча Його фальш зустрічала іншу, його обманювали й використовували ті, кому довіряв Він. Кругообіг брехні в природі…
Прикро, що Він надто боявся, визнати, що я була права, а надто болючим був той факт, що хтось, а не ВІН, міг передбачити Його ж дії терміном на рік…й не помилитись. Він розумний!!!! Він розумний… Він розумний? Банальний вже САМООБМАН.
Страх втрати веде до неправди, неправда в свою чергу приводить до нового страху – викриття, що знову викликає неправду… Далі – звичка, коли вже обман, «казка» звучить як правда, бо сам в неї віриш. Такий його обман…
Але Його обман – інший, смішний… Бо кожну байку «казкар» повинен пам’ятати аби історія мала продовження й створювала відчуття неправоти слухача, а не автора. Він же, розказавши, забував й за декілька хвилин на ту ж тему звучала інша байка, далі – ще інша (яка вже заперечувала всі попередні версії) і т.д. Інколи це було боляче, а інколи – смішно (особливо, коли випадково Він, того не усвідомлюючи, виказував САМ себе). Бачив би Він себе з боку…
Страх втрати … в даному випадку, можна говорити про втрату чергової «іграшки», а таких одночасно було декілька, й втрата хоч однієї була показником ЙОГО слабкості та невміння втримати при собі. А визнати свою неспроможність «справжній чоловік», на Його думку, не може, отож….казочка…
У кожному товаристві, де Він з’являвся з нею чи сам, розмова жвавішала. Амбіції підказували «От який Я. Всі поважають Мене.». А насправді всі дружно сміялися позаочі, на тему ЇХНЬОЇ спільної чи то мудрості чи дурості, як її спідниця (зауважу – дуже коротка) дорівнює, а декольте (тут коментар зайвий) оберненопропорційне величині його розуму.
Але амбіції, як і факти – річ уперта. Зазвичай вони протистоять одне одному. От так і в нас було, на моїй стороні факти, а на Його – амбіції.
Для себе я мужчин поділила на 3 категорії. Перша об’єднує чоловіків з тверезим холодним розумом, які люблять з повагою й кохана – одна понад усе. Другі половинки в них зазвичай добрі, щирі й лагідні. Та й навіщо їм бунтувати, поряд з таким чоловіком відчуваєш себе єдиною, з ним завжди затишно й безпечно.
Друга категорія – боягузи. Люблю дружину, та «щоб ніхто не знав, таких дружин є ще ледь не з десяток». Цифра залежить від віку мужчини, а то спробуй після сорока задовільнити за день 3 – 4 жінки. Ще й кожна жінка прагне уваги… Ця категорія чоловіків здебільшого й натрапляє на собі подібних коханок. Відмінність лиш в тому, що мужчини отримують лише увагу й секс (ну й проблеми з дружинами, які здогадались, де благовірний «працює»), а коханки… Хе-хе… ті, з аргументом «ну, ти ж мене любиш», отримують зв’язки та гроші. Такі «чуда» до сім’ї повертаються доти, доки дружині не обриднуть чоловікові «справи до ночі». А там гляди й нова дружина…й т.д.
А третя категорія мужчин – нарциси. Такі люблять лиш себе. За їхньою «філософією», їх кохати повинна уся прекрасна половина людства. Вони люблять лиш себе й до почуттів інших їм байдуже. Вони не відмовлять жодній жінці у її жаданні…й підуть невідмовляти далі.
Жінки, вважаю, є чотирьох категорій: домашній тип, хижачка або стерво, «не чіпай, бо вкушу» й остання – «усе для нього». Запитаєте «чому чотирьох»? Як не смішно, але нас більше, чоловіки перевелися…Принаймні справжніх тепер знайти важко.
«Домашня» жінка завжди любитиме й оберігатиме твій тил, щоб від усіх незгод було куди відступати. Її не цікавить його робота, вона береже домашнє вогнище й затишок. А любить щиро й навіки.
Стерво – на те воно й стерво, щоб собі подібних хапати. Такий тип жінки прагне з кожного скористати аби відчути власну велич. Зазвичай їм на шляху трапляються мужчини другої категорії.
Категорія жінок «не чіпай, бо вкушу» включає в себе жінок, які хоч раз відчули те єдине справжнє почуття, проте з тих чи інших причин їхні почуття були принижені чи знівельовані. Для них вирішальну роль часто зіграє ота «казочка», після якої серце обростає кам’яним муром. Вони не просто зневажають мужчин. Для них «сильна половина людства» є в кращому випадку засобом для отримання задоволення… інколи ХОЧ естетичне задоволення все ж можна собі дозволити.
Жінка категорії «усе для нього» забезпечить й надійний тил, і хорошу репутацію чоловіка. Вона зробить його кар’єру власними руками й забезпечить його успіх, це буде її найбільшим щастям. А ось тут, якщо мужчина не дурак, то про краще життя йому годі й мріяти. Бо лише любляче жіноче серце здатне покласти на алтар для щастя КОХАНОГО все своє життя. Віддати все…
Жіноче серце – велике й сильне, воно здатне любити до втрати свідомості. Коли любить жінка, сміються небеса, співають солов’ї, квітне все довкола. Весь світ разом з його негараздами набуває світлих, яскравих тонів, немов кричучи «кохай!!! кохай його!!! Так більш не буде…»
Любляче жіноче серце – неймовірна потуга, руйнівна сила, яка при тому будує… Будує дім, сім’ю, кар’ру, щастя…весь світ будує… Будує все для НЬОГО. Любов підносить до небес, окрилює й додає сил. Закохана жінка здатна на все заради НЬОГО й заради почуттів… Вона любить так, як не здатний ніхто… Жінка любить віддаючи себе всю. Невже хтось має право руйнувати таке велике почуття? Адже вустами закоханої жінки говорить Господь…
Всемогутнє жіноче серце здатне витерпіти біль образ й простити зраду. Лише всесильне любляче жіноче серце може забути все й любити… Просто ЛЮБИТИ… Та єдине чого воно невзмозі перенести – зневагу його почуттів. Ще відмовка в стилі «зустрів іншу» прощенню підлягає, а коли ту «іншу» зустрічають кожного разу лиш кохана погляд відведе, повіривши у баєчки «єдиного»… Боляче та неприємно. Тоді вступає в дію т.зв. самозахист. В когось це злість, обурення, а в когось – сльози… Справжня любов здатна прощати зради, обман… все…
Обман… Він до добра не доведе, та й правду не приховаєш, все рівно знатимуть усі. Завжди й усюди слід бути собою. Не слід забувати ні на мить, що всі почуття, не залежно повага то, любов, а чи ненависть, повинні бути щирі. Хоча ненависть з’їдає зсередини, тож дане почуття рекомендую забути. Тоді залишається лише людська оболонка, а змісту чи краще сказати «вмісту» немає ніякого. Пусто…
Пустота – це перша ознака втрати власної себе. Найлегше руйнувати… А творити здатні не всі. Й не все… Бо лиш кохання може сформувати міцний фундамент для подальшого існування людини. А всі наші вчинки повертаються до нас. Краще коли в тотожній кількості. Ну, а коли нами причинено біль, то його чекайте вгості у кількості, що більша в стократ. Невже не краще любити, щоб хоч колись хоча б хтось любив нас?
Справжня любов здатна прощати все… Але не сльози… Жіночі сльози – непрощені.
Жіночі сльози – наймогутніша зброя. Вона невидима, проте залишає відбиток на житті людини, що стала причиною тих сліз. Цей слід невидимий, його запримітиш, коли пройдуть роки. Сльози втрачених почуттів, щирих почуттів приносять самотність та смуток. Сльози численних зрад не приносять нічого в життя зрадника крім черствості й численних втрат…
Любов, ненависть, смуток, радість – все це ЩИРІ почуття. Позитивні чи негативні, але НАШІ почуття. Як від любові до ненависті – один крок, так і навпаки…Тож чому просто не любити…
