Занадто мало багато світла аби втопитися у твоїх очах . І надлишок людей . Хочеться тишком-нишком залізти на твої повіки і шубовсть у безодню твоїх очей кольору мрії. Дві безодні піднебесного кольору . Знав би ти , моє миле небесне янголя , як же важко сприймати те,що ти щебечеш , дивлячись у твої очі . Ці безкраї планети втягують . Вони , як мавки : непомітно для самого себе ти бредеш по лісах . І лиш згодом ти прокидаєшся,усвідомлюєш де ти , приходиш до тями ! і я не скажу , Що буде запізно . Ні ,моє миле янголятко , я не жалітиму .
Коли ти їж мене очима , хочеш ними і !цілуєш-цілуєш-цілуш-цілуєш-ц-і-л-у-й-е-ш ! час втікає , холод розвіюється , рухи вивільняються і…
До болі сильно хочеться жити в твоїх очах . Хочеться стати однією з мільярдів зірок у твоєму неба . Або просто «однією» . Хочеться будувати твої сни . Хочеться . Знав би лиш ти, мій чарівний янголе , як хочеться .
А хочеш я буду твоєю грілкою? Хочеш,я буду твоїм термосом ? Батареєю? Твоїм обігрівачем? Повір,я заміню тобі радію,телефон,фестивалі,друзів,музику,комп’ютер і навіть себе . Хочеш я буду твоїм гарячим зеленим чаєм без цукру? Чи ранковою кавою з поцілунком? Хочеш я прибиратиму увесь біль із твоєї голови? Хочеш я буду твоїм Ніцше? А ти моїм Богом? Хочеш? А хочеш віллу на Місяці? Цілий садочок діточок і домашній звіринець ? Чи,можливо повні жмені зірочок ,зліплених із мого кохання? Хочеш мене?вранці?вночі?вдень?Хочеш просто знати , що я є? Ось тут,немов на долоні?Хочеш знати,що я завжди-завжди поряд?У твоїх зіницях?Хочеш?
А взагалі,чого хочеш ти,мій янголе?
Я знаю,ти обожнюєш біль. Але лише тоді,коли В І Н стосується тебе . Ти ненавидиш , коли мене болить . А ще обожнюєш темноту і ніч,обожнюєш темні провулки і місячне сяйво . але ж Т И , моє розкішне янголя , проклинаєш миті , коли я сама йду назустріч темноті . Правда ж ? Ти обожнюєш кольорове на мені . Але сам н і к о л и не носиш яскравого . Т И – Н І Ч . І хоч іноді на тобі й проблискують зорі , місячне сяйво , різнобарвне мерехтіння супутників і феєрверків ,та Т И – Н І Ч !
А я?так,день. Іноді на отой Д Е Н Ь набігає буря , стає темно (!як ніченька!), моторошно , холодно . Та все ж це минає. І я знову одягаюсь у кольорові шати .
Ніч/день , інь/янь , вовк/заєць , чоловік / жінка , вогонь/вода , Сонце/Місяць , Т И / Я
….. ?! ....ідеально… ?! ….
Мій неперевершений янголе , я вдячна долі і всім темним силам Хеловіну , що з’єднали наші доріжки . Вдячна усім галактикам , зорям , планетам , усім живим , мертвим і напівживим , що сприяли цьому .
Я вдячна усім . Але насамперед тобі , мій Янголе!
