Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2462
Творів: 44109
Рецензій: 86040

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Діалог із самотністю

© Елен Тен , 10-09-2010

Ми вже давно знаємо, що найвизначніша перемога – це перемога над самим собою, але як її досягти – і досі лишається таємницею. А свої образи, зазвичай, ми вважаємо найтяжчими.
Так сталося і цього разу. Невдало сказане слово розбудило в душі доньки і матері цілу бурю обурення і прихованого болю, яка знесла все на своєму шляху. Словесний поєдинок двох раніше найрідніших людей завершився повним розривом.
«Я ніколи тобі цього не пробачу!» - сказала кожна з ним і їхні життєві шляхи розійшлися. Вони старанно виконували свої обіцянки і після тієї сварки більше ніколи не бачились. Рік змінювався роком, а вони зберігали свою клятву і не спілкувались. У кожної з них було своє життя і вони, в якійсь мірі, вважали його щасливим.
Інколи, в періоди душевного сум’яття, вони згадували одна про одну, але одними згадками все і обмежувалось. Проте, щоб зробити крок на зустріч, у жодної сторони не було і мови.
Та трапляються особливі дні, в які у тебе ніби заново відкриваються очі і ти бачиш світ зовсім по-іншому. В такі дні всі образи якимось дивовижним чином відходять на задній план і ти починаєш думати, що, можливо, в деяких ситуаціях поспішив з висновками.
«Ти найгірша донька у світі! Ти невдячна, а я жила лише заради тебе!» - кілька років тому крикнула їй мати.
«Якщо ти дійсно моя мати, то будь справжньою матір’ю! – неслося у відповідь. – Ти кричиш про свою любов і самопожертву, але я не відчуваю з твоєї сторони ні любові, ні навіть елементарного розуміння!»
Все це було тоді, але роки летіли, а спогади про той день ставали все більш розпливчатими.
І не дивно, що в один прекрасний день рука доньки несміливо потяглася до телефону. І так само зрозуміло, що на іншому кінці дроту затремтів голос матері, яка, можливо, всі ці роки навіть собі не зізнавалася в тому, як сильно чекала цього дзвінка.
Все почалося з простого привітання, а… завершилося на диво дружньою розмовою.
- Ти мене пробачиш? – шепотіла одна
- Уже пробачила, - ковтаючи сльози, відповіла інша.
- І що ж нам тепер робити?
- Ми вже не в змозі повернути час назад, але можемо зробити вигляд, що нічого цього з нами не було.  То що, спробуємо?
- Я не проти, - почулося полегшене зітхання матері. – Звісно, я не проти.





Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.32183408737183 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Українські vs зарубіжні обкладинки
Обкладинка є тим імпульсом, який спонукає людину звернути увагу на книгу. Вона розповідає про ядро видання …
Огляд фантастичного роману «Валеріан та місто тисячі планет»
Вже з самого початку стає зрозуміло, що книга ця не є стандартним твором. Адже написана вона на основі …
Людина і Зло: «Концерт пам’яті янгола» Шмітта
Нещодавно у «Видавництві Анетти Антоненко» побачила світ нова книжка малої прози Еріка-Емманюеля Шмітта — …
«Україна 2030»: Пан або пропав
Очевидно, будь-яка нація, яка здобуває незалежність і власну країну, має ухвалити принаймні приблизний …