Одного разу був кінець літа. Усі люди прощалися з красним літечком і плакали, бо наступав сезон віскі. По телевізору йшла реклама, що переривалася то одним, то іншим кінофільмом. Віра Павлівна крутила помідори.
Петро Васильович читав газету. Зокрема, одна стаття привернула його увагу. Стаття була із серії "Це корисно знати!". У замітці йшлося про часник, точніше про стрижень головки часнику. Багато людей викидають стрижні від головок часнику у смітник, -говорила замітка. А даремно, - попереджав автор.
-Стрижень від головки часнику має багато застосувань, наприклад, якщо до вас у місто приїде сер Хопс Огоропс, ви можете пройтися містом факельною ходою на його честь, використовуючи замість факелів стрижні головок часнику.
-Якщо у вас закінчилися сигари, ви можете замість сигар курити часникові стрижні. Також, якщо у вас заведуться таргани, ви можете відлякувати тарганів часниковими стрижнями. Таргани, особливо руді, дуже бояться часникових стрижнів.
Петро Васильович поглянув у бік дружини, котра крутила помідори.
- У нас залишилися ще невикинуті часникові стрижні?- запитав він у дружини, котра крутила помідори.
-Що?- відповіла дружина, котра саме у цей час крутила помідори. Вона була глуха на праве вухо.
Петро Васильович підійшов до смітника і побачив там викинуті дружиною часникові стрижні.
- От же ж, яка безгосподарність, - подумав Петро Васильович.
Він почав вибирати часникові стрижні зі смітника.
-Що ти робиш і навіщо? - запитала його дружина, котра крутила помідори.
-Що? - перепитав у неї Петро Васильович. Він був глухий на ліве вухо.
- Навіщо ти вибираєш зі смітника часникові стрижні? - запитала його знову Віра Павлівна.- У нас і так нема тарганів.
- А раптом?- припустив Петро Васильович. - Ніколи не можеш бути впевненим щодо цих клятих тарганів. Сьогодні їх ще нема, а взавтра вони вже є. І що тоді?
