Ось уже черговий раз Уляна плакала через те, що Рома їй не розуміє. Він все забороняє, не пускає на вечірки, в кафе, на зустрічі з друзями.
- Ромо я б хотіла сьогодні піти на вечірку до Ольги, адже в неї завтра весілля а я дружка.
- Улянко, чому ти мені не сказала?
- Я боялася що ти заборониш – відверто відповіла дівчина.
- Правильно думала, дружкою на весіллі ти не будеш. Бо це занадто вульгарно – а сам подумав що це загроза для нього, що там вона зможе знайти собі іншого.
- Коханий але ж це неможливо лишилася лише одна ніч, вже все підготовлено та вирішено кого Оля за ніч знайде щоб мене замінити.
- Нехай шукає кого хоче тільки не тебе.
- Це не чесно – викрикнула з відчаю Уля.
- Чесно, чи не чесно мені байдуже, як я сказав так буде. Якщо ти мене послухаєш то я розриваю наші стосунки.
- Мабуть так буде краще, більше терпіти таке ставлення до себе я не можу. Хоча й дуже кохаю.
- Ну тоді прощай. Ти ж все одно через декілька днів повернешся.
- Навіть не сподівайся. Скоріш ти за мною бігати будеш. Прощай коханий.
Уляні було дуже боляче чути такі слова від найдорожчої людини, але при ньому вона не позволила сльозам политись. Тільки вдома пройшовши через здивовані крики матері яка хотіла знати чому вона така бліда, Уляна дозволила собі заплакати та висловити свої емоції. Їй було дуже боляче та образливо.
- Стільки часу кохати, вірити, сліпо закривати очі на тиранство, а він не має ні капельки кохання та розуміння до мене, я ж не якась стара баба що не можу ні розважатись, ні кохати. – промовила в пустоту.
Уля проплакала цілу ніч, тому дуже дивно що на святі дівчина виглядала свіжою, красивою, усміхненою, ніхто б не догадався про те, що в неї на душі.
Для себе вона вирішила , що не здасться. Перший крок не зробить. Примирення можливе лише тоді коли Роман змінить своє ставлення до неї. На весіллі вона провела чудово час, познайомилась з Артемом другом нареченого. Та думки про Рому не покидали її.Тому коли Артем попросив дозволу провести її до дому, то почув рішуче ні.
Проходив час, Рома все частіше думав про Улю. Що секунди чекав що ось вона подзвонить, вони помиряться і буде все як раніше. Все частіше згадував останні слова:
«Мабуть так буде краще, більше терпіти таке ставлення до себе я не можу. Хоча й дуже кохаю.»
«Навіть не сподівайся. Скоріш ти за мною бігати будеш. Прощай коханий.».
Він зрозумів що вона так просто не здасться, через свою гордість дівчина не переступить.
Тому він задумався та проаналізував свою поведінку протягом їхнього знайомства, зрозумів що багато в чому обмежував кохану.. Тому вирішив що потрібно змінити свої принципи, привички, пріоритети заради неї. Але поставало ще одне питання, як тепер добитися прощення?
Уляна закохалася у Артема, вони часто бачились, він був веселим, красивим та життєрадісним хлопцем повними прототипом Романа. тому коли одного травневого ранку Роман постукав у двері до Уляни:
- Хто там – промовив ніжний голос.
- Уляночко, відкрий.
- Що тобі потрібно від мене?
- Будь ласка відчини двері, нам потрібно поговорити.
Двері відчинились, Роман побачив дівчину яка за час їхньої розлуки стала ще красивішою.
- Про що тобі потрібно поговорити – промовила з насмішкою в голосі Уля.
- Кохана, пробач мені. Я проаналізував свою поведінку. Визнаю я поводився як тиран. Але ж я тебе так кохаю, це все було заради твого блага. Якщо ти повернешся то я згоден змінитися в кращу сторону
- Що зміниться?
- Все чого тільки побажаєш. Я лише тебе благаю повернись до мене, мені без тебе дуже самотньо.
- Ну………….. що ж мені робити………….прийдеться……………повернутись…
- Ти не уявляєш який я щасливий
- Зачекай я ще не завершила. Тому що мені жаль інших дівчат які будуть після мене. Я не хочу щоб вони страждали так як я. Але ми будемо друзями
- Чому ? – вигукнув у розпачі хлопець. Такого розвитку подій він не міг чекати.
- Тому, що я знайшла ту людину яка мене кохає та розуміє. – відповіла з деякою ноткою жалю Уля.
- Хто він. – приречено запитав.
- Це Артем, ми познайомились на весіллі Олі. - вона на секунду відчула себе винуватою, та наступні слова розвіяли всі сумніви.
- Я так і думав. Що ти зрадиш.
- Ні, я тебе не зрадила, якщо б ти відносився до мене по іншому то цього б не сталось, тому, що я шалено тебе кохала.
- Ні, ти не кохала.
- Я настільки сильно тебе кохала, що була готова заради тебе на все ,а ти це не оцінив, Мене ти втратив. Прощай.
- …………….
