У великому місті жило багато людей. І, відповідно, в ньому було багато банків, аптек і стоматологів.
От про останніх, про стоматологів, і буде наша казка.
Усі люди, як люди, а стоматологи… Стоматологи – це особливі істоти. Є підозра, ніби кожного з них в дитинстві не любили батьки. Інакше з яких таких причин вони б виросли та стали стоматологами? Тільки для того, аби мститися людям за свою нещасливу юність! Жодного іншого логічного пояснення цьому немає!
І тому найжахливіше, що могло трапитися з мешканцями великого міста з нашої казки, так це те, що в них розболиться зуб. І тоді людина, взявши себе в руки, і взявши з собою велику купюру, йшла у стоматологічний кабінет. Треба сказати, що не всі чоловіки витримували це випробування. Деякі плакали прямо на стоматологічному кріслі, вмовляючи лікарів не робити їм зле. Але стоматологам усі ці благання не потрібні! Вони обрали свій шлях! Їм подобалося робити людям боляче!
Тому й було так багато стоматологів у цьому великому місті. Людина ніколи не зверталася до одного зубного лікаря двічі!
Але ходили тим містом чутки, що десь далеко, на віддаленому житловому масиві, до якого їхати з двома пересадками, існує небачене чудо! Там живе Добрий Стоматолог! Але ніхто не знав точно, на якому саме масиві такого величезного міста це відбувається. Багато хто шукав. Деякі навіть їздили в найвіддаленіші райони мегаполіса. Але не всі звідти поверталися.
Наша історія починається з того, що один Чоловік прокинувся зранку. І прокинувся він не від власного бажання, не через те, що хотів в туалет, не від співу птахів за вікном і не від нав’язливого будильника, а тому що в нього болів зуб! От зараза!
А Чоловік цей за останні півроку вирвав вже три корінних зуба! І тому, відчувши, що у нього росте третій, впав у відчай. Ну не хотілося йому іти до стоматолога! Не хотілося! Ну не хотілося!
Але було треба!
Він зателефонував на роботу та попередив, що сьогодні піде на екзекуцію.
- Співчуваю! – Сказав керівник. – Але ти тримайся, чоловіче!
Чоловік схилився над мапою великого міста. Він щось думав, писав, малював якісь графіки, діаграми, телефонував у довідку, уточнював дещо. І от, до обіду, він ткнув пальцем у те місце на мапі, де був позначений житловий масив Щуриний – найвіддаленіший від нього район міста, що знаходився між звалищем і коксохімічним заводом. Саме там, судячи з розрахунків, повинен працювати Добрий Стоматолог. Якщо, звісно, ці розповіді про нього – не казки.
На Щуриному Чоловік до цього ніколи не бував. Жахливі чутки доходили до центра великого міста про цей віддалений закуток. Всі вважали його проклятим, філіалом Пекла на Землі.
І, дійсно, не встиг Чоловік із зубною біллю вийти з автобуса, як до нього моментально причепилися троє.
- Эй! Мужик! А закурить не найдется?
- Не курю! – Сказав він та кинувся бігти.
Але далеко не втік.
Бумц! Чийсь кулак вдарився об його щелепу.
Бац! І ще раз! І ще!
Всередині щелепи щось хруснуло.
Коли хулігани пішли, Чоловік піднявся, обтрусив, наскільки міг, костюм від пилу та бруду, і раптом зрозумів! Хоч у нього й боліли шия та ребра, але ж зуб тепер не болів!
Він нащупав язиком місце, де зранку нив корінний зуб, і з щастям для себе виявив, що тепер там пусто. А, немає зуба, немає й болі!
- Спасибі! – Крикнув він у слід бритоголовим хлопцям.
- Пожалуйста! – Відповів один із них. – Обращайся еще!
Отак і зустрів Чоловік його – Доброго Стоматолога! Бо всі інші стоматологи в місті робили пацієнтам куди болючіше та брали з них куди більше грошей, ніж цей скромний мешканець віддаленого житлового масиву.
