1. Брутальний тон, ... на жаль, є властивим й іншим рецензентам, здавалося б такі рецензії не повинні з”являтися на сайті, що апріорі наче має бути інтелектуальним, аристократичним... (це ж не попсова мережева тусовка) й тому дуже приємно, що такою швидкою була реакція авторів відносно форми і тону рецензій п. Ігоря – дотепно, винахідливо... – класно!
2. Шкода, що про самі твори, на які написано рецензії п. Ігорем, анітрохи не йдеться. Можливо, вони і не варті аж такої прискіпливої уваги. Та, коли у відповіді-відгуку на резенцію на чийсь твір йдеться лише про форму цієї рецензії та ігнорується сам твір, що спричинив, в даному разі, це бліц-обговорення, мимоволі думаєш, чи не є приховано - герметичним цей сайт, або ... (як не дивуватися, що вірш Т. Задунайського „Любіть українок” вісить у „Золотому фонді поезії” сайту) ... Тоді справді шкода.
