Неформальні інституції в Україні. Тиск на ЗМІ
Майже два десятиліття триває процес пострадянської трансформації в Україні. Демократичний перехід є складовою частиною цього процесу. У випадку з Україною цей перехід має тенденцію до симбіозу двох дихотомічних явищ: суспільні трансформації, революційні процеси vs. правові основи попереднього режиму, що трансформуються в еволюційному напрямку.
Але під час протікання цього феномену як правило відбувається гальмування демократизації, ринкових перетворень, затримки глибоких реформ. В Україні можна спостерігати всі вищезгадані ознаки труднощів переходу до демократії. Але Помаранчева революція, яку розцінюють як потенційний ривок у процесі демократизації, як ознаку мобілізованості українців та наявність громадянського суспільства, врешті-решт не виправдала покладених надій через процесуальні та інституційні причини. Правління Президента Ющенка у 2010 році завершилося повним падінням рейтингів ґаранта, втратою кредиту довіри на ґрунті невиконання передвиборчої програми. Тим не менш, вітчизняні та закордонні аналітики та експерти характеризували епоху Ющенка як по-європейському демократичну. Припускалося, що прихід Януковича знаменуватиме згортання демократії, і ці прогнози де-факто справджуються. Теперішній глава держави створив густу мережу неформальних інституцій, які чинять тиск на свободу слова. Про це детальніше в мому есе. Що дало поштовх до наступу на демократію? Що сприяє існуванню та функціонуванню цього апарату? Яке майбутнє чекає на українські ЗМІ?
Правозахисна організація «Репортери без кордонів» підрахувала кількість загиблих журналістів у світі - 76 осіб за 2009рік. У щорічному звіті міжнародної організації "Репортери без кордонів" щодо свободи слова і діяльності журналістів у 169 країнах світу Україна посіла 89 місце. Найбільшого ризику працівники ЗМІ зазнають у передвиборчі та післявиборчі періоди. 100 днів президентства Януковича характеризуються відвертим тиском на медіа, що підтверджується такими подіями:
• 15 червня 2010 року співпрацівник Управління державної охорони перешкодив журналісту телеканалу СТБ Сергієві Андрушку вести зйомки з ХХІІ Міжнародної агропромислової виставки «Агро-2010», у відкритті якої брав участь Янукович (http://www.telekritika.ua/news/2010-06-15/53640).
• Чиновник Київської міської державної адміністрації на прохання про коментар журналіста СТБ Сергія Андрушка вихопив у нього мікрофон і викинув його в урну. Це трапилося безпосередньо біля входу до КМДА ( 8 квітня 2010) .
• 12 квітня здійснено замах на директора газети «Експрес». Люди в цивільному, що назвалися правоохоронцями вторглися у квартиру директора та силоміць повезли його до відділка. Єдина аргументацiя насилля: посилання на постанову якогось слiдчого Мельника про примусовий привiд свiдка. Головний редактор "Експресу" разом iз журналiстами зустрiли цей "конвой" пiд слiдчим вiддiлом податкової, що на вулицi Стрийськiй у Львовi, але всі вони були побиті міліціонерами (http://www.onews.com.ua/west/lvivschina/life/ukr/news/23189.html)
• Окружний адмінсуд Києва цілком задовольнив вимоги групи телеканалів "Інтер", що заперечував законність проведення Нацрадою конкурсу на виділення додаткових частот, за результатами якого TBi одержав 33 частоти і «5 канал» - 26 частот. Журналісти звинуватили главу СБУ і власника медіа-холдингу U.A. Inter Media Group Валерія Хорошковського у намаганні «знищити» «5 канал» (http://www.pravda.com.ua/news/2010/06/17/5150123/).
Також відомо багато інших ситуацій, коли журналістам забороняють робити репортажі, погрожують їм. Важливо згадати випадок падіння вінка на Президента Януковича під час покладання квітів Могилі невідомого солдата, коли працівники прес-служби Президента порадили журналістам телеканалів не транслювати цього відео. І коли учасники руху «Стоп цензурі» публічно заявляють пор тиск на медіа, про переслідування та погрози, ґарант запевнив, що ніхто ні на кого не тисне, принаймні він таких фактів не знає. Сергій Льовочкін, глава адміністрації президента, заявляє, що у журналістів повинна бути самоцензура, вони повинні знати, що публічно можна розголошувати, а що ні (падіння вінка на Януковича, наприклад, не варто транслювати).
Визначмо незалежну та залежну змінну в цій ситуації. Янукович та створена ним інституція, що чинить тиск на ЗМІ – це незалежна змінна, причина того, що відбувається; залежна змінна – це поведінка журналістів у рамках політики чинного глави держави. Умовною змінною можна вважати зовнішні втручання, як от міжнародної організації «Репортери без кордонів», що висунули низку претензій до Януковича щодо реальної ситуації в країні та його обіцянок про зміцнення демократії. Якщо втручається умовна змінна, то політика ПР спрямована на антидемократизацію держави проводиться дещо в прихованому вигляді.
Даґлас Норт стверджує, що інтитуція – це обмеження, створене людьми, і яке формує стосунки між ними. Бачимо, що В. Янукович, створивши неформальний інститут, запровадив визначені правила гри. І ті, хто з ним співпрацюють – це його партнери по грі. Як досліджувалося Т. Карутерсом, О. Мотилем, Т. Кузьом, неформальні інституції в Україні беруть початок ще з часів правління Л. Кучми. Тому цілком логічним видається те явище, що зараз виникає таке відображення (відлуння) через 10 років.
Цей синдром не давав ознак існування під час президентвсва Ющенка, адже Віктор Андрійович принаймні публічно вважався демократом. У Януковича, на відміну від Ющенка, є підтримка Росії, політики ухвалюють не ті рішення, що сприяють економічному зростанню, а ті, що вигідні впливовим соціальним, економічним групам, які підтримують при владі політиків.
Неформальний інтститут не є юридично закріплений, і сам Янукович не залякує журналістів та не перешкоджає безпосередньо їх роботі. Він зумовлює низку факторів, які дають бажаний ним результат. А ті, хто оточують ґаранта, повинні грати за поставленими ним правилами, навіть якщо це суперечить їх принципам.
К.Дарден дійшов таких висновків, що наявність корупції в Україні свідчить не про слабкість держави, а навпаки – про її силу, про можливість ефективної співіснування корупціонерства і держави. Можна знайти деяку аналогію і з неформальними інституціями, що впливають на роботу ЗМІ. Вони свідчать про добру організацію роботи команди Януковича і через це – про їх силу.
У есе я намагалася довести існування на функціонування неформальної інституції (оскільки вона не має юридичного підкріплення), ініціатором якої є владні структури. Вони чинять тиск на засоби масової інформації, коли ті висвітлюють такі події, що не вигідні чинній владі. Підтримка Росії та практики Кучмівсько режиму сприяють функціонуванню такої системи. На мою думку, зараз варто особливо загострити увагу на тому, що умовна змінна, міжнародна організація «Репортери без кордонів», рух «Стоп цензурі» б’ють на сполох щодо української демократії, адже виникає загроза її зникнення. Журналісти, ця четверта влада, відіграють велику роль у формування громадської думки, розвитку громадянського суспільства, тому це стає вкрай небезпечно, коли придушується свобода слова.
