Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2683
Творів: 50956
Рецензій: 95697

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 24741, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '3.236.98.81')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Авторська проза

НІ СМЕРТЬ ВЖЕ НЕ ТО!...

© Михайло Гафія Трайста, 02-08-2010


«Ні, смерть вже не то, що колись... – зітхнув з досадою старий Григорій. –  І не говоріть мені пустих небилиць! Хіба оцей ціркуш, що тепер витворяють, то похорон, та де?.. Ось, минулого тижня відійшов собі на той світ Грицько Костишин, господар на все село, царство йому небесне! Лежить собі байдужий на столі, а рідня кидається то сюди, то туди, така метушня, нібито їм хтось хату підпалив – всі побігли до Сиготу!  Дочки одяг купувати, сини труну та хреста, стара всяку всячину для комашні, а Грицько собі лежить самісінький на столі, як пророк Мойсей в Аравійській пустелі. Ну і накупували! Зодягли бідного Грицька, як директора з Бичкова, в нейлонову сорочку, чорний анцуґ, шию підперезали якоюсь ганчіркою, взули в картонові топанки, якби то, недайбоже, Грицько зиркнув оком в дзеркало, то намагався б сам собі руку поцілувати, думаючи, що якийсь пан перед ним. А копиршув... та хіба то копиршув?... Дайте мені спокій, – одне барахло! Пусті ошурки, після двох зим ні сліду з нього. А хрест залізний з цівки, щоб вив, як вовча, коли вітер завіє. А їм що до того? Лиш би позбутися мерця з хати. Накрили його нейлоновим фіранком, гепнули на машину, як на показ, і  туда тобі, Грицю, дорога! Еге, колись то люди шанували смерть! Приготовлялись до неї, як до весілля. Ось в мене, слава Богу! І бав’янка, і сардак, і гачі, і верета вишивана... Все нове-новісеньке лежить в скрини, як поставила моя Василина, так і стоїть, Господи прийми її душу в Твоє царство! А постоли... з свинячої шкури, ще Іван Кушнір зморщив, хай буде йому земля пухом!  Про копиршу й не говоріть! З дубових дощок, так приємно, що не належав би ся в нім. Ще Василь Тончі змайстрував, вічний йому упокій! «Такий, – каже, – вам, Григорію копиршу змайструю, що і через сто років будете мені дякувати». І хреста дубового витесав. Чистий спокій, помирай собі хоч зараз і нікому не треба шибатися, щоб похоронити. Тілько щоб не на машині, а волами. Возом, та я вже це їм наказав, вони знають, бо інакше я б їх з того світу... Якби, не дай Господи, мене хоронили ось так, як Грицька... То до біса б мені такого похорону! Я б рукою махнув на смерть! Але в мене слава Богу... ».

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 2

 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.46914410591125 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Історія Європи. Український погляд
Кожен з нас має знати історію власного народу. Бо історія – це його посвідка на проживання на рідній …
Погляд на світ через призму пародії.
«Прометей поміж грудей» – тільки ця провокативна назва збірки чого варта! І це не натяк, це те, про …
День Соборності України
Вітаємо всіх з днем Соборності! Бажаємо нашій державі незламності, непохитності, витримки та величчі! …
Українські традиції та звичаї
Друзі! На сайті “Онлайн Криївка” є дуже цікава добірка книг про українські традиції та звичаї. …