Марія Гончаренко
ПАН + ДОРА
Жив-був не дуже приємний, а може що і неприємний дуже чоловік, бо всі забули як його звати, а просто, згадуючи цю історію, казали: Жив–був Пан. І от той Пан закохався. Звали її Дора. Вони одружилися і стали жити в його домі.
Та оскільки Пан був не дуже приємною, а правду кажучи, дуже неприємною людиною, то не мав друзів і не дозволяв й дружині приятелювати. Її весела вдача не змінила Пана, тож вона все частіше сумувала, а потім і перестала з’являтися на людях. Дора марніла, її краса відцвітала швидше за зрізану квітку, яку забули поставить у воду. Тільки й світу їй було, що у віконці. Два вікна виходили на вулицю. Найбільшою розвагою для неї було – дивитись у вікно. Якщо не працювала в їхньому розкішному саду і не сварилась зі своїм Паном, то дивилась у вікно. Сумна посмішка лише на мить повертала їй красу, бо тут же з’являвся Пан у другому вікні і перехожі, що милувалися вітаючись з Дорою, поспішали проминути будинок. Вони зиркали швидко на друге вікно і тихенько казали – он Пан Дори, Пан Дори, а виходило - Пандори. Жінка що далі все більше сумувала і зовсім перестала з’являтися у вікні. А він навпаки, знайшов собі розвагу в тому, що чув теє “Пандори”. Так було довгі роки. Всі забули про Дору, а ім’я її назавжди долучилось до імені Пан і злилося з ним, означаючи тільки його. І будинок стали називати Пандориним. Здалеку він нагадував сумну казкову скриню. Вечорами він світився, але Пан і Дора дітей не мали, тож ніколи не було чутно веселих дитячих голосів.
Вже давно не було на світі і Пана, і Дори, а будинок стояв, він був би дуже красивим, якби не той смуток, жалі, що його оповивали й через які ніхто ніколи більше в ньому не жив. Сад розростався і зрештою заховав в собі Пандорин будинок. Пройшов час і навіть місце, де він стояв, забулося людьми. Та десь же є цей будинок, ця Скриня Пандори, де стільки назбиралося жалю і сліз, що навіть якщо він і знайдеться – краще не відкривати, бо старий сум як і старе вино стало міцнішим і чи витримає серце чиєсь ті невідомі нам жалі Пана і Дори... Сумна історія.
