– Мені 35 років і я люблю ці вікна, бо надто багато пережила… Я починала з найменшого, в кожен куточок цієї хати вкладено багато, в кожну деталь віддавалась частина душі. Виходила заміж незайманою, він для мене перший і останній, я для нього стала першою, але… після мене були інші… Яка різниця? Він мене любить, я його теж… Я стільки пережила.. мені вже 35, в мене двоє дітей..
Всі сиділи у невеликій компанії, атмосфера була інтимна… На кухні, крім неї, ще троє. Одній було 27, другій 23, третій – чотири. Вони танцювали під музику Сергія Лози… Наймолодша бала найгнучкішою, вся в маму. Далі йшла та, яка любить вікна. 27 річна рухалась неритмічно, вона випила найбільше. Кожна думала про своє. Найстарша про те, що вона пережила найбільше, молодша про те, що її життя найцікавіше, найбурхливіше. Маленька зосередилась на тому, що вона танцює найкраще, а 23 річна не думала… не було про що, вона просто слухала. Не із цікавочті, просто щось у тому було…
– Я навчилась використовувати чоловіків ще в інституті, – сповідалась 27-річна, – один «робив» сесію, інший давав гроші, третій поселив мене на квартиру. А як ще поводитись із чоловіками? Їх тільки використовувати…
Ніхто нікого не слухав, всі говорили. 23-річна мовчала…
35 річна хотіла розповісти про щире кохання, та, якій було 27 сподівалась, що її життя здається найяскравішим, 4 річна хотіла, щоб її не вкладали спати, а просто рухатись у ритмі музики і п’яних балачок. 23 річна не хотіла нічого, просто відчувати, як вони, хоч би половину з того...
Десь за північ вони розійдуться. 35-річна вкладатиме спати ту, якій 4. Маленька питатиме її, чому та говорить не чітко, чому все їй валиться з рук. А 35-річна буде намагатись потрапляти у двері і не виглядати п’яною. 27-річна поїде додому, там з таксі її зустріне стурбований чоловік, який відкачуватиме її всю ніч. 23-річна поїде туди, де її ніхто не чекає, сяде за ноут і запише кожну деталь цього вечора, щоб не забути.
Завтра вони всі зустрінуться і вдаватимуть, що нічого не було…
