Починає сутеніти. Сонце ще не зовсім сховалося у м*яку синю пелену хмар. Аж раптом його проковтує велика білосніжна птаха. Тепер видно лише золотаві відблиски і білу пташку, що летить у світ, досі незнаний нам…
Ми з батьком складаємо ячмінну солому і бачимо найменшу переміну на небі. Зараз воно грає багатьма відтінками кольорів. Пурпуровий, синій, темносиній, фіолетовий і… просто блакитний. Такий насичений і магічний. Гіпнотизує і відносить туди, куди полетіла біла птаха з сонцем…
Захід сонця. Ні, Землі. Куди вона заходить і куди ввійде? Через які двері пройде ТУДИ?..
Все птаство шумно проводить день і зустрічає новий. Кожна пташка у цей момент насправді щаслива. І не тільки через сонце, а тому що розуміє, що має свій клаптик неба. Так само і ми, люди, маємо своє небо. У полі цей шматочок стає більшим, розширяється. Ми можемо змінювати його малюнок взявши ескіз з якогось іншого шматка. Головне, що цей клапоть завжди з нами, над нами, в нас у руках. Якщо мене щось гнітить, то я беру його і змінюю малюнки. Допомагає. Але це не ліки і не вітаміни, що тонізують нас. «Небоклаптин».
«Небоклаптин»
Застосування. Проти гнітючості, депресії і т. п.
Спосіб і місце вживання. Дозволена необмежена кількість. Найкраще місце для вживання – безлюдна місцевість(найкраще в полі чи гайку).
Передозування неможливе.
Закінчили останню копичку. Попили води, прилаштували реманент до велосипедів і поїхали. Чудово проведений час у полі. Наодинці з небом…
