Ілюзії з точки зору ілюзій.
(Роздуми щодо Книги спасіння. Олег Сірий.)
1. Цілком слушна теза – про страждання людини. Хоча ми не єдині приречені на те. Невже існують істоти без, хоча б і найменших, страждань? І головне: чи повинна людина страждати? Відповідь: скоріше так, аніж не повинна, бо, дійсно, тому ми й існуємо. Перестаньте страждати – сенс буття закінчиться. Ви станете іншою істотою і зникнете з цієї реальності. Страждання не задля цікавості життя – задля очищення, як єдиної можливості підійматися ієрархічними сходинами буття. Наше тривиміря досить жорстке та інерційне з точки зору причин та наслідків. Це щодо матеріалізації думок. Бо і цей всесвіт колись був думкою Бога. А потім сталося Творення. Людина, як абсолютний аналог Творця, так само створює Всесвіти, але подолання жорстких зв’язків матерії на рівні трьох вимірів досить складне, отже матеріалізація відбувається поступово і в більш примітивній формі. Звідси простий висновок: хочеш створити будь-яку річ – уяви її детально та з великою силою свого бажання і це неодмінно в майбутньому буде.
Щодо грандіозних винаходів. Винаходи – це чергові наші ілюзії. Це платня за все більше віддалення від людської суті. Ми забули про дао людини. Ми знайшли дао машин. Все найстрашніше вже створено, лишилося зачекати, коли воно нас знищить. Істинні винаходи в царині духу, а не в царині грубого матеріалу.
Кінець Світу не є таким, це лише можливе просвітлення, можливість побороти Майю. Мова йде не лише про боротьбу з ілюзіями людини, а скоріше з тими речами, які примушують любити свої ілюзії.
Епоха перемін це і є всесвіт, що розвивається. Епоха перемін – стукіт нашого серця, наша любов і ненависть, наше життя і смерть. Все це, як маятник: цок-цок, і вже переміни.
2. Церква і секта... А хіба дитсадок, школа, учбовий заклад, робота, сімя – не є церквами чи сектами, зі своїми віруваннями і ритуалами? Всі ці речі є спробою людей створити модель світу, де існує лише твоя єдина істина, а всі інші відкидаються. Тільки твій бог головний – Будда, Магомет, Сатана, корпоративний дух, щаслива родина і т. ін. Більшість (боюсь сказати всі) масових організацій створюють сильних духів, спроможних підкорювати своїй волі натовпи людей, котрі так шалено творять різноманітні культи і кумирів.
3. Кожен тримає натовп біля себе певними діями, але колись усі стають безвольними іграшками у руках когось більш могутнішого і страшнішого, аніж могло уявитися. Кожен псевдо вчитель – певна фігура у шаховій грі, довжиною у вічність.
4. Істинно сказано – у кожного своя правда, адже такого поняття не існує взагалі. Є точка зору на будь-який випадок, але в першу чергу, це індивідуальне бачення кожної людини, яка в силу своїх можливостей не спроможна угледіти “правди” інших і поєднати все докупи, наче вектори. У результаті векторного складання усіх “правд” можемо отримати результуючий компроміс. Але й це лише наближення до істини. А щодо Кінця Світу, то він міг бути кінцем планети, сонячної системи, чи якимись змінами у свідомості.
5. Міражі – основа нашого світовідчуття. У кожного свій всесвіт, абсолютно не схожий на інший, але є аналогії.
(Далі, можливо, буде).
