- Двоє рибалок на березі великої водойми ловлять рибку. У старшого з них жилка натягнулась мов струна, він і каже молодшому.
- Плигни у воду та подивись десь там загачило…
- Вода ж холоднюча, - мнеться той. Старший знову.
- Лізь! Чоловік ти, чи боягузливий заєць?
Пірнув бідолаха, та й бачить - риба, що спіймалась на гачок, утікаючи, заплила в кабіну затонулої вантажівки. Виринає й розповідає старшому ситуацію.
- Хіба важко було залізти в кабіну, й відчепити? Коли після довгих перепирань молодший врешті пірнув, та рибка підняла шибку кабіни, і глузливо посміхається.
Це байка про той слушний час, який ми втрачаємо, аби виправити свою сімейну ситуацію.
Часто забуваємо, що любов – рішення волі, а не емоцій. Наша проблема в тому, що боїмося відповідальності перед Богом за свою сім’ю. Ми не любимо так, як це заповідав Христос. Любов, це послух Христу.
„Любитиму якщо…” – це найчастіше правило нашої, людської, земної любові. Якщо будемо його дотримуватися - фіаско гарантоване.
Багато чоловіків хибно думають, що заробляння грошей - „чоловіча робота”, тоді коли, „чоловіча робота” починається, як лиш голова сім’ї повертаєтесь з праці. Слід підбадьорювати дружину, допомогти розкритись її талантам, (бажано не лише кулінарним…), зрозуміти її мрії та життєві інтереси. Ставитись до неї, як до дорогоцінного подарунку небес.
Найважливіше запам’ятати: любов це не закоханість, вона не базується на минаючих почуттях, а на акті волі. Вона потребує жертовності та самовідречення.
Відповідальність дружини у шлюбі
Роль чоловіків зневажена в силу об’єктивних причин, - безробіття, низькі зарплати. У зв’язку із чим чоловік не може забезпечити сім’ю. Від нас вимагається не так уже й багато, - передовсім, слідувати Божому задуму для шлюбу, ставитись до чоловіка з урахуванням того, яке місце відвів йому Господь. Заохочувати чоловіка бути лідером, підкорятись його керівництву, підбадьорювати його. Та, передовсім, поважати свого чоловіка, не на словах, а в Біблійному розумінні цього слова – добровільно й свідомо ставити його вище себе й усіх інших, мати особливу пошану до нього. Намагатись розуміти його унікальні потреби, як чоловіка. Розуміти і цінувати особливості його характеру, його відмінність від жінки. Пам’ятати, що: „Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його”. (Прип. 14:1).
Подолання конфліктів у взаємовідносинах
До продавця супермаркету звернулась статечна пані із проханням продати їй половинку капусти. Той здивовано промовив:
- Але ми не ріжемо капусти.
- Ви, що, не зрозуміли, я потребую половину оцієї білокачанної!
- Гаразд, зараз звернусь до начальника зміни, - відповів той, прямуючи у кабінет шефа.
- Тут якась психопатка просить продати їй половину капустини, - почав викладати шефові ситуацію, й тільки тут помітив, що клієнтка стоїть у нього за спиною.
- А ця мила дама хоче купити другу половину, - швиденько знайшовся продавець, повертаючись у бік спантеличеної жінки…
На жаль, у ситуаціях, що виникають у наших домівках, ми не завжди вміємо „знайтись”, як це вчинив меткий продавець. Та навіть ця, анекдотична ситуація, засвідчує, що позиція, яку ви займете під час конфлікту, може або зблизити вас, або віддалити один від одного. Мені потрібно було прожити чверть віку, аби зрозуміти, що в тому, що дружина часами не чує мене, чинить, як мені здається, на зло, не рахується зі мною, - не завжди її вина. Біда в тому, що ми забуваємо, які ми різні! Коли кажу: зустрінемось о 8, знаю - мені в умовленому місці слід бути о 7-55. Дружина ж, запізнившись на пів години, не відчуває себе винною... Те, на що в розмові роблю акцент, попросту не чує, бо в неї інші пріоритети. Може образитись там, де й гадки не мав ображати, і навпаки, пропустити повз вуха те, що я хотів донести.
Якщо є потреба сказати речі прикрі, говоріть про це з любов’ю до неї. Головне ж: „Не віддавайте злом за зло, образою за образу, - як частенько чинимо, навпаки – благословляйте, знаючи, що ви «покликані, аби успадкувати благословення», - мовиться в 1 Посланні апостола Петра.
Аби закрити конфлікт необхідно вибачитись. Й не лише першому просити пробачення, а коли просите, обов’язково назвіть ситуацію, чи слово, за яке хочете вибачитись, а не безлике: «вибач мені»...
Божий план для щасливого шлюбу
Нині, особливо серед студентської молоді, модним став громадянський шлюб. Правда його так ніхто не називає, кажуть, - хочемо спробувати пожити разом…
- Що саме хочете ви спробувати?
- Те, чи підходимо один одному.
Такі „спроби” приречені на фіаско. Молоді хочуть перевірити себе на сумісність. Можна одразу сказати - ви не сумісні! Наш геніальний Конструктор створив усіх нас різними. Мотив більшості розлучень: ”Не зійшлись характерами…”. Можна продовжити: смаками, поглядами, маємо різні ідеали, життєві цінності. Щасливий шлюб не показник того, наскільки ви сумісні, а те, що ви робите зі своєю несумісністю. Якщо не будете постійно долати бар'єри, і добиватись єдності й близькості в шлюбі, то будете природним чином рухатися до стану відчуження, - казав Деніс Рейні. До того ж, такі „спроби” ображають Всевишнього, бо ми повинні приймати один одного як Божий дар. Основою прийняття свого партнера є віра у Божу цілісність, (тобто, у Божий характер, який заслуговує на довіру).
Вступаючи в шлюб, ми часто ведемо таке життя, як і до шлюбу, не зважаючи на слова з Писання: „Тому покине чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до дружини своєї, - і стануть вони одним тілом” (Бут.2:24). „Покинути” означає змінити пріоритети, перестати залежати від своєї родини, бо ви вже створили свою.
У Церквах відкривають „Сімейні порадні”, куди запрошують сімейних психологів, це теж потрібно, але не забуваймо, що найкращий порадник у сімейних справах – сам Господь, Той, хто запровадив цю інституцію.
Одна самітна жінка купила в магазині папугу, аби в хаті звучало живе слово, але як вона не провокувала пташку, та вперто мовчала. Звернулась із претензією до продавця. Той заперечив.
- У нас папуга розмовляв. А чи купили ви для нього драбинку? У нас він розмовляв, плигаючи зі щабля на щабель.
Купила жінка драбинку, та папуга далі мовчить. Розлючена йде в магазин. Продавець, подумавши, каже.
- Він заливався потоками слів розхитуючись на гойдалці.
Купила жінка гойдалку, та папуга далі мовчить. Розлючена прибігає до продавця, а той лише заввидівши її.
- Та ж ви забули купити дзеркало! Папуга не бачить свого співрозмовника, тому й мовчить.
Дзеркало теж не допомогло. До того ж, тієї ж ночі пташка здохла. Розлючена до безтями жінка, поклала на прилавок бездиханне тіло птаха. Продавець безпорадно розвів руками, а хтось із покупців, що були в магазині, запитав:
- Можливо папуга з’їв щось недоладне. Чим ви кормили свою пташку?
- Я не кормила її, - відповіла жінка. Нічого такого продавець мені не пропонував.
- У нас немає пташиного корму, лише клітки, та аксесуари, - враз знайшовся повеселілий продавець.
Ми повинні пам'ятати, що справжньою поживою для нашого подружжя є любов, і треба звертатися за нею до Бога, бо лише Він може нам її дати.
