В Україні „де-факто” існують дві інституції, які опікуються подружжям, - ЗАГС і суд. У першому шлюб реєструють, у другому людей розлучають. Із нововведень останніх часів – шлюбні контракти, свідчення того, що люди не впевнені, що зможуть втриматись в в новій іпостасі. Згідно ж із Божим задумом, - шлюб, це по життєве посвячення між одним чоловіком і однією жінкою. Задуманий Богом шлюб представляв собою першу систему взаємозалежних стосунків.
Яка за Божим задумом мета шлюбу?
- Відображати Божий образ: „І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою… І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий Він її створив, як чоловіка та жінку створив їх” (Бут. 1:26-27). Бог створив двох різних людей (чоловіка й жінку), щоб вони разом відображали Його образ. Їхня єдність мала б відображати Його образ, Його характер та єдність самого Бога. Завдяки цієї єдності, тільки й можуть вони втілювати Божий задум.
- Згідно Біблії сатана кинув виклик Богові, та Його задуму. Протистояння сатани означає відокремлення, незалежність від Бога. В її основі - гордість. Про це читаємо в Ісаї: „Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої! Ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів! Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престол свій, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних, підіймуся понад гори хмар, уподібнившись Всевишньому!” (Ісая 14:12-14).
Свідомо обравши незалежність, упродовж усієї історії людина страждає принаймні від трьох наслідків свого вибору: - людина спотворила образ Божий, - „Тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої” (Рим. 3:23). Відтоді єдність подружніх стосунків опинилася під загрозою. Фактично все почалось зі звинувачення: „…Адам відмовив: Жінка, що дав Ти її зі мною бути, вона подала мені з того дерева, - і я їв”. (Бут. №:12). Отож, пошук винних, що його стусуємо на щодень у нашому житті, почався саме із гріхопадіння. Як наслідок – неодмінне розчарування, недарма кажуть, що шлюби починаються оперетою й закінчуються пантомімою - стосунки перетворюються на двобій. Нечистий може торжествувати, адже силі сатани загрожувала лише єдність подружніх пар, тому свої атаки скеровує, передовсім, на них. Тому й застерігав в своєму посланні апостол. „Бо наша боротьба не проти тіла та крові, а проти начальств та проти правителів темряви світу цього, - проти піднебесних духів злоби”. (Еф. 6:12).
Зазвичай чоловік вибирає жінку, яка б була схожою на його матір, жінка – відшукує чоловіка, який би нагадував їй батька. Звідси анекдотична ситуація: „Коли обраниця подобається матері, її не сприймає батько”… Не стихає віковічна війна в маленькій державі, якою є наша родина. Свекруха – невістка – ворогуючі сторони, діти – посередники між батьками… Так люди, на свій лад влаштовують інституцію шлюбу.
Отож, шлюб є чимось значно важливішим, ніж може здатись на перший погляд, саме через те, що зачіпає репутацію Бога. Сім’я ж бо є Його найменшим бойовим підрозділом. Якби двоє були однаковими, то, один був би непотрібним. Шлюб це - зусилля команди. У команді ж однакову вагу має як той, хто забиває, так і той, хто вчасно подасть м'яча. Бог створив чоловіка й жінку взаємозалежними, і хоча, в сім’ї, згідно Божого плану, чоловікові визначена роль голови, це не означає, що він важливіший - на ньому попросту більша відповідальність. За Божим задумом відносини між чоловіком і дружиною мають найвищий пріоритет у сімейних стосунках: Врешті мали б зрозуміти - наш шлюб, - поле духовної боротьби, а не лише романтичне побачення…
50 на 50 – Програш!
Коли проминає благословенний медовий місяць, де ми випереджуючи один одного намагаємось догодити партнерові. Далі неминуче настає проза буднів, і перше, що роблять молодята, - намагаються поділити сімейні обов’язки. У переважній більшості роблять це за схемою 50 на 50, (ще й ділять роботу на „чоловічу” і „жіночу”. Це перший камінь розбрату між подружжям. Починається критична оцінка - завше здаватиметься, що партнер „недоробив”, що моя частка роботи в шлюбі – набагато більша. За цим неодмінно - критика й відчуження. Ми неперевершені у своєму вмінні концентруватись на негативі, на слабощах один одного… Невдовзі це призводить до повного відчуження.
Цієї помилки можна оминути, усвідомивши, що сім’я – Божа інституція, Богу ж належить віддавати себе, на усі 100 відсотків! У сім’ї, де все стовідсотково роблять для Бога, а не один для одного, панує мир і порядок.
Труднощі
„Труднощі завжди приходять, така їхня робота”, - сказав хтось із великих, та наявність труднощів іще не означає, що життя ваше не вдалось… Бог дозволяє труднощам приходити у наше життя, щоб гартувати наш характер, і щоб ми могли стати ближчими один одному. Запам’ятався епізод, що про нього розповіли знайомі.
- Люди середнього покоління, хіба, всі без винятку пам’ятають Родніну й Зайцева, які на світовій першості здобули золото у фігурному катанні. Якось в інтерв’ю Родніна сказала: „Я ніколи не оглядаюсь назад, не переживаю за свій тил, бо стовідсотково впевнена у своєму партнері”.
На чемпіонаті світу, здається, у 1973 році, в час їхнього виступу (обов’язкова програма), зникла фонограма. Судді та й тренер подавали спортсменам сигнали, аби ті перервали виступ, та танцювальна пара, при повній тиші все ж блискуче „відкатала” свою програму, і зірвала шалену овацію залу. Думки суддів щодо оцінки виступу на початку розділились. Та вони все ж отримали золото. Труднощі зблизили тих людей настільки, що вони стали одним – у долі секунд оцінили ситуацію, прийняли єдино правильне рішення, й перемогли, ні на мить не засумнівавшись один в одному...
Люди, що вміють долати труднощі, здобувають блискучі перемоги. Як у матеріальному плані, так і духовному. Те, як ми реагуємо на труднощі, може зблизити нас як ніколи раніше, або ще сильніше віддалити один від одного, й привести до відчуження.
Називають три фактори, які неминуче руйнують сімейну єдність:
1.Будь-які стосунки з кимось, або чимось, що займають той час, увагу та енергію, які можна було б віддати подружньому партнеру та сім’ї; 2. Позашлюбні стосунки; 3. Помилкова думка, що заслуговуємо на абсолютне щастя, і повне задоволення власних потреб.
Дар Божої любові отримуємо з Духовного Неба й називаємо його чудом. Коли люди прожили в подружжі 30 років і надалі дивляться на себе закоханими очима – чудо подвійне, бо досягнуте воно подвигом жертовної людської любові.
Найбільшу увагу хотів би звернути на другий пункт. Дехто переконаний, що сімейні стосунки насправді може зруйнувати лише перелюб, а слова апостола про „перелюб у серці своєму” – перебільшення, непотрібно завищена планка.
Живемо в непростий час – ніколи іще сімейні пари не піддавались таким спокусам, як сьогодні - ідете вранці на працю, й зустрічаєте довгоногих красунь, що всідаються в дорогі авто, уже не кажу про всуціль еротичну рекламу в усіх без виключення засобах масової інформації… Хіба такий вже великий гріх заглядатись на усе це? Психологи відповідають, що так. Бачте, людина звикла порівнювати. Якщо порівнюватиму свою втомлену дружину, якій наш малюк тільки-но зригнув на халат, із красунею, що саме зараз рекламує „Шанель”, вона, звичайно ж, - програє. У ці хвилини, ми забуваємо, що відзнятий ролик мав щонайменше 20 дублів. Що над тим, аби створити вишукану рекламу, картинку – міф, працює ціла армія костюмерів, гримерів, масажистів, візажистів, а нині ще й комп’ютерних графіків, які справді можуть довести образ до досконалості. Та все ж не слід забувати, що це не реальність, а міф, акумульована фантазія десятків „творців краси”. Господня ж любов є жертовною. Тримаймо передовсім відкритими свої духовні очі, аби облудливий, брехливий, і насправді, нереальний матеріальний світ не спокушував нас.
