Кожна з них мала до тебе підхід. Лестячись, встромляла голку у ніжну шкіру. Ти був мишеням. Але не сіреньким, а чорнявим. Ну, може щуриком – не знаю… І з кожним разом їм важче було заштрикнути голочку – ти почав опиратися. А потім – геть неможливо, бо вже не було місця. Так ти став їжаком. Отаке… зі щурика у їжака перетворився.
Я прийшла до тебе з пустими руками. Ні з к вітами, ні з голками. «Не дамся» - подумав ти. «Не дамся» - подумала. Ти їжак, а я кактус…
