Інженери є різні. Механіки, електрики, будівельники, технологи, екологи, метрологи. Які тобі хочеш .Немає хіба що проктологів. А найважливішими серед них є конструктори, бо саме вони видумують усе те з чим морочать собі голови усі інші.
Дуже спрощено конструкторів можна поділити на ремонтників і нестандартників.
До нестандартників приходять і кажуть: “А сконструюй-но мені таке, щоб воно і літало, і їздило, і плавало, і матюкалося, і вибачення просило.”
Ремонтникам же приносять купу іржавого, погнутого, вимазаного у мазут залізяччя, висипають усе це на стіл і починають розказувати, що воно колись робило.
У обох випадках увесь процес конструювання зводиться до фантазування, видумування, малювання од руки, стирання, затирання коректором, знову домальовування, вирізання й доклеювання. Водночас із цим доводиться також зазирати в літературу, де написано , як із таким самим задовго до тебе морочилися інші конструктори і до чого вони доморочилися. Література ця називається ГОСТами.
Нарешті невеличкий шматочок паперу розміром 210*297 міліметрів виростає в грандіозне полотно площею 1,5 квадратних метри суціль вкритих латками, дірками, закресленнями, кількома шарами коректури, плямами од чорнила, солідолу й бутербродів з маслом, що і повинно зображувати компактний чавунний дизайн агрегату з рекордною надійністю.
Слюсарі кілька разів намагаються зібрати механізм, керуючись кресленнями, та ніяк не можуть додуматися, як же його скласти, і довго ще цехами блукає луна од матюків.
От тоді й викликають конструктора, який усе це сам мабуть і намалював та давно вже забув про це і про те , як воно збирається докупи . Він з розумною пикою приходить у цех , бере власноруч писану “Інструкцію по складанню”, урочисто вголос читає : “ з лівого боку станини розташований одноплунжерний гідронасос, що приводиться у дію кулаком”, і ображено говорить : ”Отаке пишуть. А ще конструктори...”
