Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2534
Творів: 45684
Рецензій: 89395

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Для дітей

ХМАРИНКА МАРИНКА

© Михайло Гафія Трайста, 29-06-2010


Хмаринка Маринка щодня дивилася з високого піднебесся на землю.
– Ой, скільки там всякого цікавого можна побачити! А мені тут самісінькій так скучно, так нудно.... – зітхнула Маринка.
Правда, в неї були дві сестрички: Яринка та Калинка, але ті щодня з їхньою матір’ю Хмарою Тамарою та дядьком Вітром Подувайлом, гуляли собі попід небесами з самого ранку до пізнього вечора, спостерігаючи за людською працею, допомагаючи їм поливати урожай.
– Мамо, мамо, беріть і мене з собою, – благала щоранку свою матір Маринка.
– Ой, та ти ще малюсінька, доню, не зможеш триматися нас.
– Тоді я вийду сама погуляти. Мені так скучно вдома цілими днями крізь віконце на землю зиркати, – трохи не розплакалась Маринка.
– Тільки не відходь далеко, щоб не заблукала.
– Буду гуляти поблизу хати, – пообіцяла Маринка.
Та що бачити їй окрім хати? Коли навкруг синій безкрайний простір.
– Спущуся прямо вниз, подивлюся, як там люди живуть, а потім піднімуся просто вгору, так і не заблукаю, – подумала Маринка і почала спускатися.
– Ой, як гарно на землі! – вигукнула вона, торкнувшись своїми крильцями гілок високої осики. – А ось і людські хати, про які розказували мені сестри, – зраділа і спустилася нижче.
– А це що таке біленьке та непосидюче? – спустилася Маринка ще нижче.
– Ме-е-е!... – підстрибнуло, намагаючись доторкнутися Маринки, те біленьке та непосидюче для неї диво.
– Ой! – перелякалася Маринка.
– Не бійся, це моє козенятко, воно тобі нічого лихого не зробить! – почула позаду себе кришталевий голосок Маринка.
– А ти хто?
– Я дівчинка Маринка.
– А мене теж Маринкою звуть, – зраділа Хмаринка. –Ходи пограємось!
– Немає часу... Мені треба носити воду з криниці, грядки поливати, – відповіла дівчинка.
– Я полию твої грядки, – впевнено сказала Хмаринка і почала надувати свої крильцята, як це бачила, що роблять її мати та сестрички. І диво – враз на грядки з хмаринки полився рясний дощик.
Рада дівчинка почала танцювати підспівуючи:

«Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику
В полив’янім горщику.
Цебром, відром, дійницею.
Над нашою пашницею».

Козенятко теж собі почало підстрибувати і мекати, а найбільше від усіх раділа Хмаринка, адже це вона вперше допомагає людям.
Після того обидві Маринки гуляли до самого вечора.
Повернувшись додому, Хмаринка розповіла матері та сестрам, як вона допомогла дівчинці Маринці грядки поливати.
– Від сьогодні ти вже не Хмаринка-Маринка, а Хмарина-Марина, – посміхнулася щасливо її матір.
Довгий час не могла заснути Хмарина, а коли заснула, то приснилася їй подруга дівчинка, а далеко внизу, на землі, дівчинці Маринці якраз приснилася її подруга Хмарина.

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Зоряна Z, 29-06-2010

Оригінальна казочка...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Микола Цибенко, 29-06-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.0854070186615 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Перехрестя жіночих доль крізь століття
Саме так можна коротко описати події  книги Наталії  Тисовської «Київські канікули». Кмітлива американська …
Що може бути ніжнішим за «Ніжність»?
Шеф Наталі мав звичку щоранку читати у словнику визначення якогось слова. Коли вона увійшла до кабінету, …
100 історій про дівчачу силу
Книжка, яка надихає неймовірно велику кількість дівчат і жінок, дає змогу повірити в себе, своє покликання, …
«Сліпі убивці» вигаданих і справжніх світів
«Сліпий убивця» Марґарет Етвуд — приклад «шизофренічного» наративу, у якому один герой розпадається …