В одного господаря був старий-престарий віслюк.
Правда, хоча і був він старий, але його ще запрягав господар до візочка, і на його спину можна було покласти будь-який важкий тягар, і віслюк не згинався під ним, як це робили молоді віслюки. Одну однісеньку похибу мав старий віслюк, а саме те, що осліп на обидва очі, і його господареві доводилося завжди йти попереду нього, тримаючи його за вуздечку, щоб той не впав з якогось-то моста, або в якусь прірву.
Та лихо, яке чекало на віслюка, не обійшло його. Одного дня господар випустив віслюка самого в садок, щоб той попас зеленої травички. Й так пас віслюк зелену смачну травку попід крилатими яблунями та грушами, поки дійшов до кінця садка, де була викопана глибока яма, яку господар викопав шукаючи води.
Бідний сліпий віслюк й не здав собі справу, як опинився в ямі, тільки, на щастя, яма була сухою, в ній не було води, інакше бідному віслюкові довелося було б потопати.
«І - а-а-а!.. І – а-а-а!.. І – а-а-а!..», – заревав бідний віслюк, пробудившись у глибокій ямі.
Та його почув тільки пес Гривко, який прибіг, гавкаючи, до ями, та, на жаль, не зміг нічим віслюкові допомогти, бо його господаря не було якраз в той час вдома. Так прорикав та проукав бідний віслюк аж до самого вечора, поки не прийшов господар.
Побачивши віслюка в глибокій ямі, господар почухав потилицю й промовив сам до себе:
– Вже пізний вечір, я сам не зможу його витягнути, нехай переспить у ямі, а завтра вранці покличу сусідів на допомогу й витягнемо його звідти. – Сказавши це, господар кинув бідному віслюкові жмут сухої соломи й пішов спати.
Та через ніч зовсім інша думка стукнула господареві в голову:
– Віслюк вже старий, сліпий, сьогодні-завтра й так здохне, навіщо мені витягати його з ями? Я ту яму й так давно збирався зарити, покличу сусідів на допомогу й ми зариємо яму разом з віслюком.
Радий, господар, що йому прийшла така мудра думка до голови, поспішив до сусідів скликати їх на допомогу. Й так зійшлися всі сусіди й почали сапати глини й кидати в яму на голову та на спину бідного віслюка. С появлением проблем с обычным входом на официальный сайт Золотого Кубка можно через рабочее зеркало. Золотой Кубок зеркало легко запускается с персонального компьютера и мобильных устройств.
Та віслюк, замість того, щоб перелякатися, що його хочуть загребти живцем, почав радісно струшувати зі своєї спини глину, яка падала під його ноги, а потім ставав на ній, піднімаючись все вище та вище, поки зміг вистрибнути з ями.
– Бог з тобою! – махнув рукою господар, – якщо ти такий мудрий, то живи, скільки тобі дано жити, – й більше віслюка ні до візка не запрягав, ані на спину йому тягарів не клав, і прожив собі так хитрий віслюк безтурботно ще багато, багато років...
