Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2435
Творів: 43527
Рецензій: 84807

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Бойовик

Петрик П*яточкін (Розрахунок зі слоненятами)

© Петрик П*яточкін, 29-10-2006
Він засів в кущі ананасу. Дві тоненькі лінії прицілу снайперської гвинтівки "слонобійка" зійшлись на довбешці вухатого ворога з хоботом. Додаткові датчики прицілу показували відстань, масу цілі радіус вух і довжину хобота.
- Ну все, суки, тепер я вас таки порахую... - просичав сам до себе Петя, - Ше б той ананас довбаний в дупу не колов...
Палець м*яко ліг на курок і... Щось потягнуло за плече. Віддача? Він же ж іще не вистрелив! Знову. І знову. "Вставай!" - кричав голос ззаду - "Вставай, Петре! Вали до школи!".
Петрик помалу відкрив очі. Відчуття гвинтівки в руках розтануло, як сніг літом. Мама продовжувала трясти його за плече.
- Ма-аааам, ну перестань!.. Ну всьо, всьо, встаю...
З похмурим настроєм Петрик почвалав до школи. Коли ще йому дасться шанс поквитатись зі слонами? Коли?! Вони не сняться йому місяцями! А шанс порахувати їх випадає так рідко!..

Він сидів на пальмі. Слони бігали навколо озерця. Потім один з них щось помітив. Це був зрілий м*ячик, що гепнувся з пальми. Решта слоненят теж це помітили. Всі вони кинулись до того м*яча. Почали битись і товктись, бо кожен хотів того м*яча.
Раптом Петрик помітив, що сидить на такій же пальмі з такими же м*ячиками...
Всі слони, як один обернулись на свист П*яточкіна.
- Ану сюда, стадо дурбеликів! Дивіться що я маю! - він весело почав підкидати пальмовим м*ячем. Всі слони кинулись під пальму, - Так, так, спокійно! По одному.
Враз утворилась черга. Перший слон протягнув руки. Петрик пхнув у м*яч гранату, витягнув кільце і весело кинув його слоненяті. Те радісно побігло десь в кущі. Гратись... За мить пролунав "бум!!!!!!!!!!!". "Один" - в умі почав рахувати Петрик. Але інші слони навіть не звернули уваги. Нарешті йому поталанило. Він їх порахує!!!
Один за одним слоненята брали м*ячі і бігли гратись. Ще і ще лунало "бум!!!!!!!!!!!". "Дев*ять" - про себе Петрик продовжував рахувати. Ось підійшов останній!!! Останній!!! Нарешті!!! Але то був отой самий вредний, що нагадував Петрикові його самого.
П*яточкін витягнув чеку з гранати і кинув йому м*яч. Але ні! Той не побіг гратись а копнув м*ячем прямо об пальму, на якій сидів Петрик. Вибух гримнув прямо під хлопцем. Пальма почала валитись на бік. "Аааааааааааааааа!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!" - кричав Петрик, та пальму зупинити не міг. Геп!!! І він прокинувся в своїй кімнаті на підлозі, стягнувши з собою простинь, ковдру і подушку.

Він стояв посеред безкінечної білої кімнати. На ньому був чорний плащ, берци, шкіряні штани, чорна футболка і чорні окуляри. Певно ще й чорні труси були, але перевіряти не було часу. Він розізлився не на жарт! Ну, вихователько з дитсадка, допоможи! Ти ж мене вчила рахувати слоненят! Ти була моїм першим коханням! Я знаю я був тоді бездарним учнем і таким же коханцем (адже я навіть признатись тобі боявся в своїх почуттях!), але допоможи мені зараз! Молився про себе П*яточкін.
І вона з*явилась! Вдягнута під стать йому і ще й як сексуально! Їй дуже пасував шкіряний одяг! А особливо той корсет, що так підкреслював її форми!
- Ну, ти ще не порахував слоненят? - ніжним голосом, від якого хотілось спати промовила вона. Але ж це і є сон... - То давай зараз! Зараз і порішимо... гм... порахуємо їх!
І повз них наче потяги почали мчатись кілометрові шафи зі зброєю (Петя підозрював, що десь він все таки це вже бачив). Вихователька так затарила Петрика пушками і патронами, що той ледве тягнув ноги. Птім вона десь взяла сумку з червоним циферблатом (бомба?).
- В дорогу!
В слонових джунгляг була ніч. Пальми з м*ячами похитувались від нічного вітерцю. В озері відбивався місяць. Вихователька з легкістю розмахнулась сумкою з бомбою і закинула її в озеро. Гучний сплеск трохи збодрив навколишню тишу. А потім вибух! Почалась стрілянина вибухи, крики...
Останній слоник стояв перед Петьою.
- Порахуй його! - крикнула вихователька, - Порахуй!
А слоненя помаленько почало говорити:
- Подивися на мене! Я - це ти. Ми всі, всі слонеята - ти, частина тебе. А ти хочеш нас порахувати?!
- Не слухай його! - зойкнула вихователька, - Ти мусиш! Інакше...
- Що "інакше..."? - мовило слоненя, - Ми тобі не вороги, Петька! Не треба нас рахувати. Це все вона! Вона тобі брехала весь дитсадок!
- Ах ти сука! А я ще тебе кохав! - Петя обернувся до своєї колишньої виховательки і всадив їй кулю в серце. А потім ще й контрольний в голову.
А зі слоненятами він подружився. Пофіг скільки їх було, адже в ньому щодня з*являлось якесь нове слоненятко!

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Мдя...

© Діма Княжич, 18-07-2009

Дякую за гарний настрій

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Ганна Осадко, 27-12-2006

[ Без назви ]

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Роман, 18-11-2006

Один...Два...Три.........Знову всі переплуталися...

На цю рецензію користувачі залишили 2 відгуків
© , 30-10-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.34723305702209 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Книжки Ксенії Заставської: Жінка, що відкриває історію
У прозі Ксенії Заставської форма, що нагадує так званий «дамський роман», стає ключем до історичних …
Огляд “Жуйки” Марії Козиренко: Музика врятує світ
Якщо ви гадаєте, що антиутопія сучасної літератури за сюжетами переважно схожа між собою як шоколадні …
Огляд прози літ. угруповання “Свідки слова”: Шевченкові малята
На обкладинці антології зображений Тарас Григорович у плащі. Сидить за столом, на якому чашка кави, …
Огляд автобіографії засновника італійського фашизму Беніто Муссоліні
Перша половина ХХ століття було щедра на диктаторів та диктатури. Більшість з них, як от Ленін, Сталін, …