Мене мало не прибила подруга. Ну звісно найкраща. Більше таких повноважень ніхто не має. А все через мою манеру одягання. Ми гуляємо скромно-чемно до опівночі, щоб наступного дня не спізнитись на потяг до Рахова. Але таки просипаємося запізно. Ну я з хати ні ногою без кави і душу. Вона мені прасує штани, я курю. Вона готує канапки в гори – я приймаю водні моціони. Вона пакує наплічник – я одягаюсь. В рушнику намагаюсь наспіх втиснути сережку у вухо, потім на мокре тіло натягаю одяг, щось обов»язково чи то підру чи то вимащу антиперспірантом і приходиться перевдягатись. Потім 10 хвилин шукаю другу пару від улюблених шкарпеток, бо в інших не підфортить. Загалом до потяга залишається 12 хвилин і ми ловимо таксі. Як останні гламурні дурепи під сміх друзяк викочуємось біля вокзалу і ось воно - ще дві хвилини є, щоб мені покурити... хоче що це? Куди ви? Потяг їде?????
