Ніка Нікалео „Марк і Цезар у Зеленоводді”
Львів: Аверс, 2007. 160 с.
Почну з головних перипетій. У шостому вимірі, паралельно Землі, існував суперконтинент – Зеленоводдя. Його жителі почувалися досить щасливими, допоки їм не захотілося зайнятися благочинністю. На 200мільйонів молодша Твердь посилає у „відрядження” своїх найкращих представників. Для чого? Щоб допомогти людям Землі, таким недолугим і страждаючим.
І тут найбагатший (себто найкращий) континенталець з найвищим рівнем духовно-енергетичного розвитку, „несподівано виходить за межі фокусу, перестрибує через Землю і зазирає у вимір негативної енергетики, тим самим пробивши шлюз між нашим і їхнім світом.” Так у Зеленоводді з’являються енергетичні вампіри – Теберди. Сновигають отим шлюзом і поступово перетворюють мегаполіси на пустелю.
Що ж спонукало посланця-благодійника, такого досконалого, вийти „за межі фокусу”, змінити енергетичну полярність?
Надприродний сильний теберд, що поселився у його фізичному тілі, скував волю?
Для мене – ні.
Це - скоріше метафора. Аріхандрусом заволоділи пиха, відчуття могутності і жадоба до влади та крові. Крові, як енергетичного „вампіризму”.
Тепер я – володар цілих планет! Мені належить не один світ!...
Скільки ще ТАКИХ сьогодні бродить Землею? Для них люди – це лише об’єкти для маніпулювання. Для досягнення жалюгідної мети. Немає ні любові ні співчуття. Душевні євнухи-соціопати прагнуть владарювання завжди...
І хоча Автор стверджує, що у Зеленоводді „дахи не їздять”, схоже у батька Марка дах таки поїхав.
А син? Чим же прославився він?
Попри задекларовану надзвичайну енергетику та силу Маркуса Великого, у фінальній сцені протистояння з батьком Аріхандрусом, 25 річний юнак скаже лише – „НІ”. Але яке вагоме!
Він зробив правильний вибір. Хай не без допомоги сторонніх, але відмовився від тої Влади, від „пиття чужої крові”. І тут відбулася дивовижа.
Яскраве сяйво у жерлі вулкану... Позитивна енергія поєдналася з „музикою душі” Зеленоводдя. Шлюз закрився поміж „нескінченим злом” та „безмежним добром” Суперконтинент врятовано.
А чи надовго?
Спокуса влади, спокуса стати Богом не щезла. Підступні істоти чатують юні душі...
„... і тоді... хто знає”, - філософствував Мудрий Пророк, якому наближалося 800 літ.
Мене, як читача, дуже вразила сцена першого протистояння континентальців з тебердами. Той ритмічний танець і спів у каптурах із закладеними один одному руками на плечах... (щось дуже знайоме). А ритм задають десятки мідних гонгів...Зло подолано. Енергетичні вампіри відкинуті... кришталево чистим, глибоким і сильним співом. Силою безмежного добра...
Процитую кілька речей, які припали до душі.
„Маркус звернув увагу на флуоресцентних метеликів, що літали всередині кожної (колони). Їх були сотні, а може, й тисячі. Мерехтливе сяйво від них обережно торкалося дорогоцінного каменю і срібла, що ними рукою талановитого майстра були викладені стіни і двері. Це надавало їм такого гармонійного блиску, який можна було б порівняти із віртуозною грою на скрипці. ...Стиснений простір... у колонах з метеликами-світляками, з цілим полем квітів.”
„...супер урбаністичний мегаполіс і цнотливий спокій архаїчного каменю...”
„Внаслідок неочікуваних і неритмічних пульсацій, які ідуть від цих кіл, Зеленоводдя поволі поглинає просторовий безлад.”
„Лише різкий холодний суховій співав свою тужливу пісню. А холодне місячне сяйво тільки підкреслювало цей жах...
Ловлю себе на думці: „Музика і спів , і танець, якими насичені перипетії твору, живуть у Автора постійно всередині. І не просто живуть, а рвуться назовні.”
А тепер трохи про враження 11 річного внука Іванка, який свого часу проковтнув томи Гаррі Поттера.
На його думку трохи затягнутий початок. Ну там, де головний герой - звичайний школяр. А коли хлопець потрапляє до Зеленоводдя, то забагато насідає технічних, не зовсім зрозумілих термінів. Розчарувався внук кульмінаційною фінальною сценою, бо очікував голлівудських кровожерливих розбірок. А ще вона дуже швидкоплинна. Зате складні імена героїв вкарбувалися у пам’ять.
Іванкові подавай подію, карколомний сюжет і жахлики. А я смакую образами, деталями і тим, як Автор ними оперує.
На закінчення додам, що події у Зеленоводді - для старшокласників... і дорослих.
Мені, з 30літнім стажем роботи в енергетиці, було цікаво. А основна мета континентальців –Духовне і Енергетичне вдосконалення – нікому не завадить.
