Все зруйнувала звичайна помилка. Помилка, за яку їм довелося розплачуватись все життя. Вона його не так зрозуміла, а він нічого не пояснив.
Вона все життя прожила з чужим чоловіком, а він – з чужою жінкою. Вони щодня обманювали себе, переконуючи, що дуже щасливі, і самі вірили в цей обман.
Може, успішність життя вимірюється кількістю наших помилок? Чим менше ми їх зробили, тим щасливіше життя прожили.
Він здобув великий життєвий досвід, але так і не зрозумів просту істину – справжній любові прощається все. Вона безкінечна, як всесвіт, і міцна, як алмаз.
Доля їх знову звела. Одного погляду було досить, щоб все повернулося з подвійною силою. Але старі образи, які, насправді, вже не мають ніякого значення, і далі тримають їх. Знову замкнене коло, але і цього разу в середині його є світло. Це світло – кохання, яке дає їм ще один шанс. Скористатися цим шансом страшно, але проґавити його – гріх.
У них був вибір, вони вагались і мучились, але, на щастя, уроки долі не пройшли для них марно. Обоє вирішили ризикнути і ухопилися за цей шанс, як за останню соломинку. Втомившись жити чужим життям, вони прийняли правила гри на ім’я «кохання».
Знову була усмішка, погляд, рука в руці. Все було, як вперше, і навіть набагато краще. Кохання виявилось майстерним вихователем, який навчив і вірити, і пробачати. А головне – любити, незважаючи ні на що.
Вони усвідомили, що вже нічого не має значення, коли у них обох одна доля, одне серце і одна мрія у цьому безкінечному всесвіті, де кохання зустрічається на кожному кроці, але нам, нажаль, інколи буває важко його розпізнати.
