Барвистий метелик на пару з літом наче нитками розшиває все довкола: сонце – жовтим, небо – блакитним, листя – зеленим, вишні - червоним. І від тих погаптованих-помережаних-вишитих диво-візерунків світ майорить веселковими кольорами, контрастує з сірою буденністю і сповнює серця радістю.
А на городі – як на картині. Дрібно лопотять зеленими листочками-вухами на грядках буряки, квасоля з горохом простягають рученятка до сонечка й в’ються високо-високо. А ранні помідори вже де-не-де хизуються червоними боками. Мов панич, розляглося-розлилося розкішне вудіння огірочків. З-під листя, такого ж зеленого, ніби в схованки граються зелені халамидники, а потім не витримують і вилазять на-гора: «А ось і ми!». Дбайлива господиня складає їх до кошика разом з кропом і часничком. Наїжачилася ярусами-листями капуста, пихато позирає на перець, а той ніяково паленіє: соромиться. Морква й петрушка, насаджені рівними рядочками, дріботять-трусяться навіть від найменшого подиху вітру. Ліниво потягуються під ніжно-млосним промінням дині й кавуни, набираються сил, вилежуються – від них, таких неквапних, ще не скоро дочекаєшся врожаю. Над стежкою, граційно і невимушено, демонструють вишукані вбрання літнього сезону моди майори, дзвіночки, нагідки, а матіола наповнює магічним флером вечірнє повітря.
Примхливе літечко: то ховається під парасольками від дощу, хлюпає босими ногами, рахує бульки на калабатинах, то підморгує вишенькам, ніжиться на сонечку і ласує вершковим морозивом, збитим із ранкової роси і білих хмаринок. А коли втомлюється, то сідає за вишивання і мережить хрестиком дивовижну літню картину.
