Ну, що? Не набридло ще тобі битися чолом об стіну? Чи фейсом до тейблу? Цікаво читати рецензії про вторинність та бездарність твоїх, як ти їх звеш, «креативів»? Літератор туїв. Воно тобі на старості треба? Ночами не спати і клацати-клацати-клацати набираючи чергову муть. Облиш всю оту писанину. І забудь. Це я тобі кажу. Твій внутрішній лузер.
До речі, шкода, що ти мене так називаєш. Але задумайся та погодься: у всіх тих випадках, коли ти мене слухався, я був правий. Згадай! З чого почнемо? З футболу? От став би ти футболістом. Де ті футболісти, які з тобою починали? Всі або вже спилися або інваліди приховані з порваними зв’язками, видаленими менісками та тому подібним. Не послухав би мене – то став би одним із них. Ще приклад потрібний? Мало? Візьмемо музику. Що було би – якби ти її вчасно не залишив? Кому зараз рок потрібний? Хто його співає на Україні паралельно шампунь не рекламуючи? А який би ти шампунь рекламував із своєю лисиною? Максимум – це грав би по якихось прокурених рестораціях для малих п’яних сосок та старих ще п’яніших даунів, яких соски називають "папіками". Уяви: лабав би «Мурку» та «Червону Руту» підряд. Це ж так модно: шансон та патріотизм. Особливо тим, хто випив півведра. Подобається Тобі така доля? А якби не послухав мене – то був би насправді серед тих: горе - «музик» - співаків караоке. Звісно – ти розумний. Ти оминув усі рифи та айсберги. Завдяки мені ти ситий та самозакоханий, а ще називаєш мене – свого рятівника, внутрішнім лузером.
А скільки раз я Тебе від стрибків у гречку рятував. Згода – не у всіх випадках, не стовідсотково ти мене слухав. Але, коли напиваєшся до тваринного стану, хто тебе може втримати? Не пий і не матимеш жодних проблем. Ані з курвами, ані з жінкою, ані з роботою, ані з органами правопорядку. І гроші зекономиш. І здоров’я збережеш. Штани собі нові купиш, бо ці вже засмальцьовані як не знаю що. Бомжі не в кращих ходять. І шапку купити треба, зима скоро, холодна буде, я так відчуваю.
А ще, до речі, був шанс бізнесменом бути. Але я тебе переконав, що небезпечно це. Щоправда, довго ти не опирався, бо лінивий як пес від народження. А бізнесом зайнявся б, то хто знає? Фіфті – фіфті, або застрелили б уже, або справді став би крутеликом, що кури гроші не клюють. Були часи – коли люди за рік з нуля мільйонерами ставали. Але з твоїм щастям… Чи вірніше: але не з твоїм щастям…
Та що ж ти так засумував. Допивай своє пиво. Ти ж так хотів його. Не міг дочекатися. Що, вже тепле? А не треба так довго цідити! Кажеш - ще одне хочеш? А може - не треба? Давай вже біля будинку, в рідному генделику. А ще краще - вдома на дивані, футбол якийсь дивлячись. Зараз ще одне вип’єш і горілки захочеться. А тоді я тебе вже не переконаю ніяк зупинитися. Кажеш – нема футболу. А ти пошукай! Стільки каналів кабельних і футболу не знайдеш?
Що б ти робив без мене, свого внутрішнього лузера? Пропав би як ксьондзові каченята! Вставай, давай та не забудь нічого, їдемо додому.
