Вона була та , що дарує ілюзії .
Вона підлітала достатньо близько щоб відчути тепло і при цьому не обпалити свої тендітні крила.
Вона лоскотала шкіру і зникала ще до того , як її могла схопити чиясь груба рука.
Вона п'янила своїм запахом і коли вже вибраний був готовий на все , стискала пелюстки , дозволяючи ковтку свіжого повітря поступити в розпечені легені.
Вона затягувала в свої сіті , обгортаючи тоненьким павутинками дотиків і перетворювалась в пустоту коли здавалось , що момент володіння вже близько.
Вона гіпнотизувала вигинами красивого тіла та атласом шкіри , привчаючи до своїх жестів та рухів а потім викидаючи на вулицю як домашню тварину , яка набридла.
Вона обезброювала призивними поглядами блискучих очей , зриваючи панцирі та обладунки та залишаючи оголені тіла під холодним дощем часу.
Вона пролітала вечірнім бризом над спокійною поверхнею чоловічої свідомості , викликаючи хвилі бажання та зникаючи в рожевому сяйві сонця , яке заходить.
Але колись вона не встигне , не зможе , не буде мати достатньо часу . Вона обпалить свої ніжні крила. Вона буде схоплена грубими пальцями . Вона буде викинута пустою мушлею на берег розчарування. Вона буде розчавлена чиїмось нестримним бажанням , чиєюсь безжальною хіттю. Вона буде розіп'ята у вигляді трофею на свіжовиструганих дошках мисливського будиночку з запахом ялинової смоли та печеного м'яса. Вона буде залита в бурштин та збережена в чиємусь домашньому музеї як рідкісна комаха.
А поки вона дарує ілюзії. І нехай небо їй допомагає.
