( продовження. поч. http://gak.com.ua/creatives/1/2357, http://gak.com.ua/creatives/1/2319)
... Тільки пізніше, набагато пізніше я довідався про те, як розгорталися події за бортом підводного човна і що передувало нападу на нас.
Як я вже згадував, в Гондурасі непогано окопався адмірал російського флоту Кутятькін, він же адмірал Кудасов. Виявляється, недарма він віддавав перевагу любощам з амазонками. Це була не якась там переверзія, а чітко вивірений план досягнення світового панування цього гидкого маньяка. До речі, аби він був трішки сантиметрів на п'ять нижчий зростом та кілограмів на двадцять –двадцять п'ять стрункіший – ну вилитий фюрер!
Амазонки – це не те, що ви могли собі подумати, це ніякі насправді не войовничі жінки на конях і зі списами, як описував ще Геродот та численні дослідники творчості останнього. Амазонки – це рідкісний вид людиноподібних мавп, тіла у їхніх самок, на відміну від самців, практично не вкриті волоссям, тому що більшу частину свого життя вони, самки, проводять у воді, в той час, як самці стережуть гнізда на суші. Водяться вони винятково у Бразилії, довгий час наука про них нічого не чула, аж поки експедиція українських ботаніків, що шукала в нетрях Амазонії аналог трінідадської кави, не натрапила на їхнє поселення, що дивним чином віддалено нагадувало розкопані ще на початку двадцятого століття на території материкової України давньотрипільські анклави. Ці мавпи несподівано і віроломно напали на ботаніків і каменюками та іншим підручним матеріалом перебили більшу частину експедиції, а решту взяли у полон. Причому, нападали на українських вчених переважно войовничі самки, за що їх і назвали пізніше амазонками ( Amazonics Vulgaris).
Звичайно, коли експедиція не вийшла на черговий сеанс зв'язку, на материку захвилювалися, на пошуки кинули кільканадцять військових гелікоптерів, надіслали ноту протесту урядові Північної Бразилії і таке інше. Врешті, швидше внаслідок випадкового збігу обставин, аніж завдяки сміливості ботаніків, полонені зуміли випустити кілька червоних ракет, котрі були помічені українськими астронавтами з борту МКС „Каденюк-13”. На превеликий подив „помаранчевих беретів”, котрі десантувалися в район вірогідного перебування ботаніків, дехто з полонених відмовлявся повертатися на материк. Розгадка крилася в тім, щосамки цих мавп використовували полонених в якості коханців. „Берети” ж були хлопцями без зайвих комплексів, тому, побачивши якихось, на їхню думку, уродів, котрі могли виявитися навіть вампірами, постріляли найбільш войовничих самок з калашів,кілька екземплярів відловили живцем, але через недосвідченість не довезли їх на материк, бо ті в дорозі поздихали від голоду й нудьги. Звільнені ботаніки опублікували у щорічнику ЮНЕСКО звіт про свій полон, особливу увагу приділивши своїм сексуальним походенькам, і після того за „амазонками” стали відряджатися цілі експедиції всіляких збоченців. Щоправда, мало хто повертався звідтіля зі здобиччю, так як мавпи виявилися напрочуд хитрими і підступними, крім того вони швидко переймали від людей різні мілітарні навички і багато хто з мисливців за амазонками поплатилися своїми головами.
Менше з тим, така поважна в Гондурасі людина, як адмірал Кутятькін-Кудасов, міг собі дозволити відправляти за амазонками цілі батальйони новобранців чи навіть невеликі розвідувальні дизельні підводні човни. Амазонки ж у неволі довго не виживали, тому за останні п'ять років Кудасов спорядив близько десяти експедицій, звісно ж, за федеральний кошт. Найстрашніше ж виявилося згодом. Вчені встановили, що у амазонок така ж кількість хромосом, як і в людини, отже теоретично від стосунків людей з амазонками могло з'являтися потомство. Кудасов же встановив це не теоретично, а довів на практиці. Вагітність у амазонок тривала всього лише близько чотирьох місяців, і він наплодив цілий полк мавполюдей, котрі досить швидко, буквально за півтора року досягали зрілості, але котрі чомусь або помирали на першому ж місяці життя, або... Так, вони ставали чимось на кшталт наших вампірів.Та якби ж то тільки вампірів: Кудасов до того ж виховував їх у дусі російсько-гондураського шовінізму і створив з них свій власний штурмовий загін. Загін „чупакабрасів”.
... Однієї ночі, коли у небі світив повний місяць, до палацу з маріонеточним проросійським урядом, розташованому в самісінькому центрі Тегусігальпи, почала злітатися нечисть. Варта палацу - Золота Рота - була знищена в лічені хвилини. Смерть нещасних солдат, більшість з котрих була юнаками з поважних гондураських родин,була жахливою: відірвані голови котилися бруківкою, неначе футбольні м'ячі на тренуванні місцевої спартаківської команди. Кудасов захопив кабінет генерал-губернатора Гондурасу і звідти проголосив себе військовим диктатором. Нова військова доктрина Кудасова шокувала все цивілізоване людство: він виступав за Великий Гондурас від океану до океану, негайну анексію Трінідада і Тобаго, виведення українського флоту з Карибського басейну і тому подібну маячню.
Ми не могли віддати Кудасову ні Трінідад, ні,тим більше,Тобаго. Адже там були зосереджені 99,9 % плантацій місцевої кави, котра мала стратегічне значення.
У 2043 році, коли під Яготином був виявлений перший вампір, найбільші песимісти вкотре заволали про кінець світу. Вампіри виявилися справжніми мутантами, це були діти бомжів, котрі харчувалися генномодифікованими продуктами і проживали на забрудненій чорнобилем території. На подив, ці вампіри відповідали раннім описам цього явища, зробленими Бремом Стокером та іншими літописцями, ну, хіба що, не могли обертатися у вовків. ( Очевидно, мутації людського організму можуть йти лише певними визначеними напрямками). Все інше – жага крові, страх перед сонячним світлом та часником, жахливі ікла, здатність до левітації, вразливість від срібних предметів – все підтвердилося численними експериментами та нещасними випадками. До того ж, вампіризм передавався як захворювання через виділення вампіра - слину, кров, сім'я - здоровій людині. Щоправда, вампіри були активними і небезпечними лише чотири дні на місяць, коли нічне світило перебувало у повній фазі, в інші дні та ночі це були пасивні жалюгідні істоти, здатні навіть викликати у наївних людей жаль та співчуття, на кшталт як бездомні шолудиві пси чи коти. Деякі політично активні ідіоти навіть створили Всеукраїнську спілку на захист хворих на вампіризм, аж поки самі не потерпіли від цих створінь: дехто був розірваний на друзки, а Голова цієї спілки сам став вампіром і через деякий час покінчив життя самогубством, наївшись за давнью українською звичкою сала з часником. Отже, хоча засоби проти вампірів були відомі і діяли, не було знайдено ніяких ліків, щоби врятувати укушену вампіром людину від перетворення її в нелюдь.
Перетворення це тривало кілька діб, вчені прискіпливо документували на відео цей жахливий процес, котрий зовнішньо дещо нагадував „ломку” наркомана, але нічого не могли вдіяти. Аж поки, цілком випадково, як це часто трапляється в науці, подібно до винаходу пеніциліну, не було виявлено, що людина, котра випила кілька горняток міцної кави, здобуває на деякий час – від трьох до семи днів – імунітет від вірусу вампіризму. Якщо ж людина споживала цю каву регулярно протягом кількох днів, навколо неї утворювався навіть такий своєрідний ореол радіусом до двох метрів, здолати котрий вампіри були просто не в змозі – їх наче било електричним струмом .
Але не будь-яка кава допомагала, а лише, як було досліджено, кава, котра вирощувалася здебільшого на острові Тобаго, а також на Трінідаді. Як тільки це стало відомо, у громадян Тріндад і Тобаго настало нове життя. За домінування у цьому регіоні та контроль за кавовими плантаціями у світі розгорілася справжня війна. Спочатку, звичайно, всі дивилися і спостерігали, як сваряться між собою Сполучені Штати та Російська Федерація. Поміж тим, українські вчені, котрі першими виявили ген вампіризму, зуміли його не тільки приручити і керувати ним, але й поставити його на службу державі. Так за допомогою добровольців-вампірів наша країна здобула світове лідерство і на деякий час встановила гегемонію в Карибському басейні, зокрема і на Трінідаді..
Проте пізніше, внаслідок промислового шпіонажу та, як це часто траплялося в нашій історії, внаслідок зради певних кіл, деякі інші країни також отримали приручений ген вампіризму і створили свої власні бойові загони вампірів. Проте мутації є мутації, через деякий час „мирний вампіризм” ( як свого часу „мирний атом” ) перестав бути мирним, виникли організації вампірів – терористів, і ситуація вийшла з-під контролю. Тому контроль за плантаціями кави на Трінідаді став ключовим питанням і умовою безпеки у світі. Кожна людина, котра хотіла запобігти перетворенню себе на вампіра, повинна була вживати щоденно трінідадську каву, і це навіть прописали в конституціях багатьох країн.
Вампіризм, точніше – вірус вампіризму – розповсюджується подібно до преонів – білків, котрі викликають коров'ячий сказ. Ці білки, преони, позбавлені ДНК, тому в організмі, куди потрапив преон, не виникають антитіла до преонів, і вони безперешкодно відтворюють самих себе, перебудовуючи на свій лад здорові білкові молекули організму – роблячи т.зв. „репліки”. Практично так само діють і білки, виділені зі слини вампірів, „дракулони”.
Якщо ж в організм вампіра потрапляє срібний предмет, срібло виступає своєрідним каталізатором, ці дракулони „згортаються”, їхня спіраль розпрямляється і розпадається на кілька амінокислот, амінокислоти ж, в свою чергу, продовжують руйнувати наступні ланцюжки білків.
Коли звичайна людина випиває трінідадської кави, вона стає невразлива до „дракулонів”. Якимось чином у збудженому трінідадською кавою організмі людини ці „дракулони” виявляються і імунна система, якщо вона не вражена вірусом СНІДу, розпізнає та знищує ці інородні білки. Звичайно, у людини підвищується температура, її лихоманить, але за кілька днів вона одужує, і це значно краще, аніж перетворитися на вампіра.
Але коли на арену вийшов адмірал Кутятькін-Кудасов зі своїми „чупакабрасами”, то виявилося, що трінідадська кава безсила проти цих створінь. Кудасов фактично кинув виклик усьому цивілізованому людству.
