Ні,не думала про нікого...
Не згадувала про біль,про фальшивість.смуток чи радість,яких можна було купити в кожного...Так,саме купити,бо просто так ніхто тобі не подарує ані посмішки,ані погляду...Тай навіть,коли їх придбаєш,хіба будуть вони щирими?
Просто не згадувала про тебе,свою найкращу подругу,і серце позбавлене було хвилювання,потреби поговорити,помовчати разом...
Не згадувала про тебе,з якоїсь причини,іншого від усіх,здатного завдати мені болю,а потім знову повернути крила...Але я не відчувала потреби в цьому.Не бажала піднестись над землею,доторкнутись до хмар.Моя душа,радше,прагнула свободи,навiть земного буття...
Чомусь не думала про ту людину,яка дала мені життя,але ніколи не забувала,що вона мені надто дорога,щоб забути її голос,не розповісти ввечері,що у мене...все валиться...ні,все прекрасно.я не хочу,щоб у неї боліло серце........
Намагалась забути всі почуття,інколи вдавалось...
Життя повне вітру,сонця,добра,тебе...колись воно так було...
Коли я ще називала тебе своїм променем,який розсіював увесь морок і страх..........
