Дивилась в чиїсь очі,та не бачила чомусь неба...Відчувала,як б*ється власне серце,але не розуміла його призначення...
Знаходилась в твоїх обіймах,не могла відпустити твоїх рук...Не шукала вже чогось іншого,бо поруч було все:радість,переживання,віра,щирість...любов...
Ти просив,щоб я не засинала...і я дивилась в твою душу,жила в твоєму серці...дихала твоїм поглядом,жила завдяки твоєму дотику...
Я не була сильною,почала забувати,як тебе люблю,аж до болю...Я заснула...
А,коли пробудилась,ти був поруч...Доторкнулась до твоєї руки...чомусь холодної...не відчула твого подиху...Дивилась у закривавлені твої очі...
Сиділа біля тебе...і не могла промовити"пробач"...Я не хочу,щоб ти почув мій голос,побачив мої висушені вітром очі...
Я знаю,ти поруч,але я тебе не вберегла від...того,що приходить кожної ночі до мене...але я не засинаю...
Я знаю,що ти прийдеш...скажеш,що це всього лиш був сон...
