ЩОДЕННИК…
ПОНЕДІЛОК …
Вона сиділа у темному кутку кімнати і дивилась на мене. Я сидів у іншій частині кімнати та насолоджувався читанням книги, навіть не підозрюючи про неї, я не відчував її, не бачив її. Книга була настільки цікавою, що я не побачив як у кімнату увійшла мама та принесла гарячого чаю. Вона хижо подивилась на маму та зашипіла, але ніхто цьому не надавав ніякого значення, а якщо б і надав, то лише б попередив про неї.
Я взяв горнятко ароматичного гарячого чаю і почав його потроху сьорбати, гаряча рідина помандрувала вниз по моїх органах і я відчув тепло. Вона зиркнула на мене і підійшла, але ближче підходити не наважилась, була обережною, але й сміливою водночас. Відчувши тепло мого тіла трішки відійшла.
ВІВТОРОК …
Вона була висока, струнка, шкіра її мала молочний вигляд, з під русявого волосся на світ Божий дивилися її великі, червоні очі по яких бігли сльози. Вона мала дуже гарної форми рот і коли посміхалась, виднілись її гострі, жовті зуби.
Я сидів і продовжував читати, аж поки не захотілось спати. Обережно поклавши книгу на підлогу, я вимкнувся. Вона підійшла і сіла поруч мене. Гладила моє волосся та посміхалася, потім взяла мою руку і притисла до себе.
Коли я прокинувся, її вже не було, Вона пішла до інших.
СЕРЕДА …
Наступного дня я чув, що її зустрічали у багатьох людей, можливо, Вона знову завітає до нашої оселі і буде гладити мене. Я знову був занятий читанням і нікого не помічав, але знав, що Вона десь поряд, головне не заснути і не датися її, боротися із нею, адже так багато забрала людських життів.
ЧЕТВЕР …
Так, Вона прийшла до мене знову, сиділа у своєму улюбленому темному кутку кімнати та посміхалась, але я не бачив її, можливо, якщо б відчув, чи побачив, відігнав би. Вона відчувала запах мого тіла і хотіла відкусити шматок, немов той упир, що прагне людської крові. Лише Вона потребує людського тіла і то повністю.
В кімнату увійшла мама та принесла гарячого чаю, Вона кинулась на маму, але зачепилася за стіл та впала. Швидко оговтавшись, пішла, але чи надовго?
П'ЯТНИЦЯ …
Наступного дня я пішов гуляти. Вирішив піти на річку. Топлячись у болоті, яке після себе залишив осінній дощ, я продовжував рух, це нічого, що болото, зранку був мороз і завтра знову буде, а позавтра вже і сніг. Заважав холодний вітер. Річка була невблаганною, вона тягнула за собою все сміття, яке потрапляло їй на шляху, видно, учорашній дощ добре повпливав на грунти у горах. Я сів на пеньок і дивився на каламутну воду. Вона сіла поруч, відчував її гаряче дихання. Може взяти її за патла і скинути вниз у воду? Ні, Вона живуча, її майже неможливо знищити, Вона прийде кожної миті, Вона відчуває коли приходити, її бояться, її остерігаються. Цікаво, звідки Вона? Спочатку приходить така мила дівчина-красуня, її не помічаєш, а потім, коли добереться до тебе, стає страшною. Не знаєш де і коли її зустрінеш.
Я відчув як моє тіло трясеться від холоду, кашель не дає про себе забути, Вона добирається до мене, так, потрібно тікати додому.
СУБОТА …
Я випив гарячого чаю, з малиною. Сів за читання книги. Вона сиділа непорушно у своєму кутку і спостерігала за мною, чекала миті, коли зможе забрати мене собі.
Боже, чому Вона існує взагалі, невже ми так платимо за свої гріхи?!!
НЕДІЛЯ.
Книга мене не цікавила, не хотілось читати. Мене огортав у свої обійми сон, але я не здавався, боявся заснути, адже Вона сиділа поруч і сміялася, показуючи жовті зуби.
Продовжував читати, повіки опускались, я ослаб.
Вона підійшла до мене і почала гладити. Гладила волосся, шию. Я не міг рухатись, я хотів кричати, але не міг. Що сталося, що зі мною? Вона притисла мене до себе і продовжувала гладити шию, я відчув як крапельки поту стікали з мого чола, мені моторошно, що робити? Вона доторкнулась губами до моєї шиї і почала гризти її та шепотіла на вухо: «Ти мій, я твоя ГРИПА».
Дмитро Луканюк.
