Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51622
Рецензій: 96047

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 2350, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '52.14.255.122')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Мініатюра

Хоч це і важко

© Соломія Дощ, 26-10-2006
18.04.2006 23:55
Важко, мабуть, бути Ангелом... Моїм ангелом. Темно-синім чи ніжно-блакитним, коричнево-зеленим чи яскраво-жовтим, може, іноді фіолетовим, а може, як вся веселка. Може бути і сірим, і молочно-кремовим. Та ніколи не буває ні білим, ні чорним. Крайнощі не для Ангелів. Принаймні, не для мого. Тому йому й важко. Важко не опуститись до самого дна і не піднятись до самого неба. Тримати рівновагу. Ні, не між темними і світлими силами, не між добром і злом. Між мною і світом. Йому не завжди вдається. Тому й важко.
А ще я його чую. Іноді грою скрипки, а іноді фортепіано. Буває він грає блюз, а буває класику. Іноді це heavy metal, іноді панк рок, а іноді джаз. Сьогодні я чую бас-гітару, вчора був орган, а завтра може бути саксофон, а може трембіта (:). Мій Ангел різний. Надто різний. Ми з ним любими дивувати людей, хоч я й не вмію грати на саксофоні і ніколи не тримала в руках скрипку. Ми з ним різні. І зі світом, і між собою. Тому моєму Ангелу й важко.
Я його завжди відчуваю. Подихом вітру чи повітрям після дощу. Небом перед грозою чи маревом жовтого листя. Місяцем-велетнем у беззоряну ніч чи пахощами свіжоскошеної трави. Він іноді пахне туманом, а іноді волошками в житі, іноді снігом і холодом, а іноді черешнями й сонцем. Він пахне морем і Карпатами, пахне історією і модерном, незрозумілістю і casual. Пахне снами і мріями: розбитими, здійсненими і тими, що чекають своєї черги. Пахне “Зеленим чаєм” і “Kenzo”. Пахне грушами і грейпфрутом, ялинкою і книгами, свіжою білизною і домом. Кожен раз по-іншому, і ніколи не вгадаєш, що буде через 10 хвилин. Бо він же Ангел. Він не передбачуваний. Тому йому й важко.
Та мій Ангел щасливий. Я точно знаю! Ми з ним друзі. Він щасливий, що в нього є я і що світ з нього в шоці. Це єдина крайність, яку дозволяє собі мій Ангел – бути щасливим. Навіть коли я готова зістрибнути з восьмого поверху, мій Ангел лагідно посміхається. Він дає мені надію на те, що це все скоро мине. Мине мій поганий настрій, потім хороший, потім байдужий... Усе мине, а надія і посмішка Ангела залишаться. Залишиться бажання дивувати світ і завжди бути різною. Як Ангел, хоч це і важко.
19.04.2006. 01:23

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Жіночий етюд

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© М.Гоголь, 27-10-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.081066846847534 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати