Ідемо, спотикнулися, поковзнулися...
Нас просто підтримали і ми не впали.
Усього-на-всього?
А може ми могли невдало впасти, вдаритися... і на смерть?
Можливо нам врятували життя?
І то Є зовсім випадкова, незнайома людина?!
І всього мить!
І лише сухе – дякую.
А то і ні.
Ось і все спілкування.
Хіба мале?
І чи випадкове?
Ми часто чекаємо добра на добро від певної людини, якій зробили добро і не помічаємо, що за це добро інші, не знайомі люди, в непомітних здається речах, вже багато разів повертають сторицею.
Воістину путі Господні несповідимі.
2010р.
