- Ти розумієш,як багато змінилось?-Роксі з запалом торохкотіла про щось нове.
- Я стараюсь не вкладати це глибоко в душу.
- Що?І яка ціль?
- Я виховуватиму дитину одна.-спокійно сказала Софія,ніби сама собі.
- Ти з глузду з’їхала/Я ще нічого дурнішого від тебе не чула!
- Все буває вперше-незвичне слово,почуття,перша зрада…
- Ти про неї знаєш/-Роксолана не дозволила,щоб Софі закінчила.
Тут постукали у двері..Вони обидві збентежились не розуміючи ходу взаємних думок.
- Я відчиню-Софі схопилась з місця.Вона відчинила двері і побачила тітку Олю.Ту саму,яка піклувалась про маленьку дівчинку після загибелі її матері.Не сказавши ні слова Софія обійняла рідну людину,хоча й не по крові.
- Я скучила за вами.Чому так довго не давали нічого про себе знати-вона вводила жінку в кімнату,де була Роксолана.
- Доброго ранку-вона старалась посміхнутись щиро.
- Доброго ранку,дівчата.Вибач,Софійко,що не дзвонила часто,але зараз хотіла б з тобою поговорити.
- А як санаторій/
- Чудово.Маю надію,у тебе теж усе добре.
- Сідайте,а я вам чаю налию.
- Софійко,я бачила твого батька і…
- Невже ви думаєте,що я хочу про нього говорити/
- Софі,я мабуть.піду.Мені на роботу треба.Бувайте.-Роксі знову постаралась посміхнутись і зачинила за собою двері.
- Софіє,я не хочу,щоб ти страждала.І щоб винила у всьому батька.Яким би він не був ,але він тобі рідна людина.
- Найрідніші люди для мене –це ви та Роксолана .
- Але ж батько …
- Я не розумію,чому ви його захищаєте/
- Я мушу розповісти тобі правду.
- Яку ще правду/
- Твій батько ніколи не бачив тебе і ти його також.
- Це не смішно.Я дещо з дитинства пам’ятаю.До того ж батько приїздив сюди деякий час тому.То ж про що ви розповідаєте/
- Я говорю тобі правду,бо не хочу померти,знаючи таку таємницю.
- Я не витрумую цієї напруги.Які таємниці ви про нього знаєте/А навіть ,коли так,то я нічого не бажаю про нього знати!- Софі вже виступили сльози на очі.Вона встала з дивану і підійшла до вікна.Вона нічого не хотіла знати-ні про батька,ні про що…
- Софі ти не можеш вічно тікати від цього.Я не маю іншого вибору,ніж розповісти тобі все від початку.Вислухай,будь ласка,мене.
Софі не поворухнулась,тільки плечі її здригались.
- Чоловік,якого ти бачила потягом короткого проміжку свого життя-це не справжній твій батько…
Софі ніби полегшало.але водночас вона не розуміла про що це говорять.
- Твоя мама завагітніла ще до шлюбу.Та той чоловік помер.Тоді вона познайомилась з Андрієм.Він втішав її і старався допомагати.Він був добрим до твоєї матері і кохав її,сильно кохав.Через рік вони побралисьДо цього часу ти вже встигла народитись.Андрій був певен,що те маленьке чудо-його донька.Твоя мама вирішила не говорити правди про тебе.Але це пригнічувало її,їй було важко приховувати щось таке.Вона сказала,що Андрій не твій батько,коли тобі було сім.Він дуже страждав,почав зраджувати твою матір,потім виїхав за кордон…
- Як вона могла/Чому я не мала права знати/Як ви могли/-Софія говорила це спокійно,але з таким виразом обличчя,що старша жінка боялась за неї.
- Софійко,вибач мені…і своїй мамі-вона підійшла до схвильованої дівчини.
- Ідіть від мене!
- Софі,ти знаєш,я люблю тебе.
- Чи хтось коли-небудь любив мене/Усі навколо обманюють,брешуть,а потім говорять,щоб їм вибачити!..Та й я не набагато краща.Я не можу жити в тій брехні!-вона плакала і не дозволяла,щоб тітка наблизилась.
- Дівчинко моя,заспокойся,я тебе прошу.-жінка старалась стримувати власні сльози.
- Залиште мене…Якщо не хочете,то я сама піду.-Софі у сльозах вибігла з будинку.
…
Жінка знайшла в мобільному Софії номер Роксолани і подзвонила.
- Слухаю,Софі.-відповів голос.
- Це Ольга…
- Ви ж телефонуєте з Софіїного телефону/-почулось здивування.
- Послухай мене.Софія вийшла і не повертається вже пів години…
- В неї сьогодні ,здається,ефіру нема.
- Вона дізналась дещо про свого батька і…
- Почекайте…Їдьте у лікарню,де я працюю!-вона кинула слухавку.Привезли дівчину,яку збила машина.Це була Софія.Роксолана не вірила,що бачить свою подругу… Казино First Casino - це справжній витвір мистецтва у світі онлайн грального бізнесу. Щоб зануритися в незабутній світ гри, Вам всього лише потрібен доступ до Інтернету та охочість спробувати свою удачу.
...
Біля палатного ліжка сидів Олег і дивився на заплющені очі Софі.
- Ти міг би вийти на хвилину/-спитала Роксолана,відкривши двері.
Олег,не сказавши ні слова,вийшов.Натомість ввійшла Ольга та Андрій.
- Софійко,ти мене чуєш/-прошепотіла жінка,але Софі не поворухнулась,лише її повіки задрижали.
- Доню
- Тобі не боляче так мене називати/-вона розплющила очі.
- Я завжди любив тебе-чоловік доторкнувся до краю ліжка,а Софія взяла його за руку.
- Вибач-і її очі заплющились,щоб не видати сліз.
Він обійняв Софі.Ольга вийшла з палати тільки посміхнувшись.
- Ти простиш мені ,Софі/
- Якщо ти мені все вибачиш-вона посміхнулась.
- Я бачив твого нареченого.
- Олег від сьогодні вже ним не буде-настрій у неї змінився.
- Чому ти так говориш/
- Я не хочу ,щоб моя дитина страждала так,як я…Її батько-не Олег.
- Не твій наречений/-він дуже спокійно сказав ці слова.
- Точно не він-так само спокійно сказала Софі.
- Я думаю ти правильно зробиш,коли скажеш йому правду.А хлопець,який є батьком твоєї дитини…
- Він нічого не знає.Я намагалась йому сказати,але…не думаю,що це потрібно робити.-вона заплющила очі.
- Але,чому/Можливо,він буде радий.-Софіїн «тато» старався її підтримати.
- Я не знаю,нічого не знаю-при цьому дівчина відкрила очі.
- Він інколи зустрічав мене після роботи.Я не знаю для чого,я погоджувалась на це.Але він і не питав дозволу…Ми завжди йшли в якесь кафе,а того вечору-до нього додому..Він показував фотографії своєї матері та дівчини,…які вже не з ним.Здавалось,і він тоді не був біля мене.Може,я схожа на його кохання,а,може,я просто люблю ті ж квіти,що й вона..Я в той час не думала,не розуміла ,що роблю.Не було часу та видимої потреби.Ти думаєш я не розумна/Не кажи,це ітак нічого не змінить.Для мене це пережиття щось змінило,але для нього ні.Я не хочу змінювати його життя.Я на це не заслуговую.
- Це твоє життя і тобі вирішувати,що з ним робити,але…
- Ні.Не треба.Тепер я розумію,що роблю.
Ввійшла Роксолана.І на лиці застигло щось сумне,та це було скоріш за все від утоми.Принаймі,так подумала Софія.
- Як ти/-спитала вона.
- Добре,а ти/
Роксі ,видно було,трохи здивувалась,але нічого не сказала.
- Ми тут обговорюємо,як почувається майбутня мати і майбутній дідусь-Він посміхнувсь і взяв Софію за руку.Вона теж посміхнулась.Лице Роксолани ще більше змінилось.
- Софі,тобі лікар не сказав/-вона закрила лице рукою.
- Що він мав сказати-вона сильніше взяла «тата» за руку.
- Ти…твоя дитина…
- Дівчино, скажіть вже.
- Софі,ти…втратила дитину…
Софія відпустила руку і завмерла.З її очей потекли сльози.Потім вона почала сміятись.
- Софі,що з тобою/Я піду по лікаря.-Роксолана вибігла зі стурбованим виглядом.
- Історія любить повторюватись.Але ця маленька істотка навіть ще не народившись,зрозуміла,що не варто приходити в цей скажений світ.Тут неможливо жити,тут тільки виживають…Я починала її любити,але тої любові не вистачило,щоб спасти…-вона знов заплакала в обіймах людини,яка називала її донькою…
…
Софія йшла дорогою,давно вивченою.Дехто з людей вітавсь,дехто насуплено дививсь,інші штовхали або не звертали уваги.А для неї не було нічого ані нікого.Усе,здається,розпалось.Та водночас розпочалось нове життя.Вітер заплутував її темне хвилясте волосся,але ніщо не плутало її думок.І світ здававсь новим,в якому буде справжнє сонце,без брехні…
- Ти навіть не чуєш,що я тебе кличу-Підбігши,сказала Роксі.
- Ну,вибач,але я справді не чула.Я говорю правду і не брехатиму тобі,а ти/-старалась з серйозним воглядом сказати Софія.
- Правду і тільки правду.-посміхнулась подруга.
- Коли весілля/..
…
- Ти приїзджатимеш часто/-питала Софі,обіймаючи,людину,яку тепер хотіла називати татом.
- Так часто,як захочеш…А ,що буде з тобою і Олегом/
- Олег-це минуле.
- Ти впевнена/
- Так.
- Тоді я бажаю тобі віднайти своє щастя.
- Велика його частина-це ти.І я рада,що ти мене знайшов,тату.
- Я теж тебе люблю,доню…
…
Антон дививсь,як Софія вертається додому.Здається,хотів щось сказати.»Але,чи варто/Такі слова тільки додадуть проблем.Ні,не зараз…»
…
Чи доречний він у її житті/Вона не знала.Хлопець,який живе минулим.На щастя,вона змогла розпочати нове життя,то навіщо елементи з минулого/З тої частини життя,яка була болючою/..Але одне Софі точно знала,що цей рік,що пролетів наче мить, швидко не забудеться…
…
Новий розділ життя…того ж життя.Якась частина минулого завжди поряд.Але чи вона потрібна,чи ні-це вже інше.І чи можна без минулого жити/Без якоїсь його частини…Яка змінювала душу…
