Ти бачиш мене. Відкриваєш рота... Ти відкриваєш рота, щоб не сказати нічого, – і посміхаєшся.
А у торбинці моєї пам’яті ще й досі лежать звуки твоїх непромовлених слів. Може, забереш?..
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування
KP-design