Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2476
Творів: 44516
Рецензій: 87058

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Казка для дорослих

Казка про Колобка

© Зіпунов Михайло /ZIPA/, 24-10-2006
(з циклу «Інші казки Старого Зіпи»)

Жив-був Колобок, і звали його Вася.
Довго звали його дід з бабою: «Вася! Вася!!!», а все без толку – втік від них Колобок.
І ото, значить, біжить собі Колобок Вася стежкою і раптом назустріч йому – Заєць!
- Колобок, колобок, я тебе з’їм. – каже він.
«Ні фіга собі!» - думає Колобок Вася – «Отета гарні розклади…». А вголос відповідає:
- Не їж мене, Заєць, я тобі ще знагоджусь.
- І як же це ти мені знагодитись можеш, окрім як в якості закусі? – недовірливо перепитує Заєць.
Колобок Вася обережно озирнувся, таємничо підморгнув Зайцю та, понизивши голос до шепоту, сказав:
- Ладно, так вже й бути, я тобі все розповім, тіко це таємниця страшна, нахились до мене ближче, я тобі на вухо скажу,  щоб ніхто не почув.
Заєць нахилився, а Колобку Васі тільки того й треба було. Відкрив Вася хавальник свій безрозмірний та й з’їв Зайця. А ви думали! Вася хоч і колобок був, але ж не вегетаріанець.
Біжить собі Колобок Вася далі стежкою, зайчатинку перетравлюючи, і раптом назустріч йому – Вовк!
- Оба-на… Колобок! – посміхнувся Сірий. – А я якраз зранку і не жрамши… Але ж як вдало ти мені підвернувся, мій дорогенький!
- Не, їж мене, Вовк, я тобі ще знагоджусь… -  ледь промовив Колобок Вася.
Подивився на нього Вовк задумливо. Обійшов навколо, уважно розглядаючи, цокаючи язиком та щось подумки вираховуючи.
- Ладно, умовив, чортяка язикастий! – нарешті вигукнув Вовк. – Не буду я тебе їсти… Ти цей… ну, коротше – поворотись до лісу передом, до мене - задом. Я тебе…
Відчув Колобок Вася, що хоче з ним Вовк вчинити щось протиприродне, таке, про що гарним та слухняним діткам і розповідати не можна не почервонівши, та й вирішив обманути Вовка: добре що у Колобка, що перед що зад – хрін розбереш. Так що, як тільки Вовк наблизився до Колобка Васі, той хавальник свій бездонний відкрив та й схряцав Вовка. І не подавився збочинцем сіро-голубим.
Біжить Колобок Вася стежкою далі, ситим черевом пилюку в повітрі здіймаючи. Аж раптом назустріч йому – Ведмідь! Та як начав, як начав ревіть!
Колобок Вася культурно так:
- Погодітє, Мєдвєдь, нє рєвітє. Об’яснітє, чого ви хотіти.
Ну, тут Ведмідь взагалі якусь пургу почав нести, ніби й справді перед ним не Колобок Вася, а Айболіт.
Колобок Вася постояв, послухав всю цю дурню, потім ліниво позіхнув та й зшамав Ведмедя хавальником своїм невгамовним.
Біжить Колобок Вася стежкою далі. І раптом назустріч – Ліса!
- Колобок, колобок, я тебе з’їм. – каже Руда.
- Не їж мене, Ліса, я тобі ще знагоджуся – поблажливо мовив Колобок Вася.
- Добре, не буду. – Одразу погодилася Ліса й втекла швиденько від гріха подалі.
Ну, ліси вони в усіх казках позиціонуються як істоти виключно хитрі. Ось і наша казочка не стала виключенням. Ліса убігла собі, а Колобок Вася втомившись від прогулянки, вирішив додому повертатись.
Заходить, значить, він на подвір’я, поважно так брюхо перевалюючи. Дід з бабою радісні вискочили Васю зустрічати – посміхаються, руками гладять, слова добрі кажуть…
Тільки не врахували дід з бабою того факту, що Колобок Вася за день апетит собі нагуляв, через що й поплатились. Посміхнувся їм Колобок Вася, хавальник свій огромадний відкрив та й заглотив обох пенсіонерів.
А тільки одразу ж синіти почав, руками за горло хапатись, язик вивалив – прямо скажемо, картинка неестетична.
Хвилину-дві ще тривала ця боротьба за життя, а потім Вася впав мертвим – щелепою вставною бабчиною подавився.
Ось так от, любі мої, і відбувається з тими, в кого замість мозків в голові сам лише хавальник.
Як казали давні українці: «Sic transit gloria mundi».


Михайло “Zipa” Зіпунов
02.02.2006

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

Кумедно

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Артур Сіренко, 03-05-2012

[ Без назви ]

© , 28-03-2009

а я от побачив тут

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Олексій Тимошенко, 24-10-2006

І все би добре, але.....

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Кока Черкаський, 24-10-2006
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 1.3075878620148 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

«14 друзів хунти»: чотирнадцять голосів війни
Одна з найпомітніших антологій цього року про війну з Росією — «14 друзів хунти», впорядкована Дмитром …
Пол Бейті «Запроданець». Чорний роман під рожевою обкладинкою
Як воно — жити з усвідомленням власної чорноти? Чому ми досі ділимо людей за кольором шкіри? Запитання, …
«Лютеція» — еротичний роман-містифікація
Вже кілька років поспіль у вересні (до Форуму видавців) Юрій Винничук влаштовує справжнє свято для поціновувачів …
Вікторія Андрусів «Тринадцять жінок Івони»: фатум як спасіння
Свою дванадцяту книгу презентує широкому загалу відома закарпатська письменниця Вікторія Андрусів. «Тринадцять …