Може, воно тільки казка, а може, й правда, хто його знає?.. Бо, як говорять старі люди, у всіх казках є доля правди, як i в yсіх правдивих історіях існує трішечки казки. Мені розповідала це моя бабуся Марія як правдивий випадок, а ви собі сприймайте, як захочете.
Кажуть, що з вершини Гери спускалися чотири дороги в чотири села. На схід вела дорога до села Петрови, на захід – до Верхньої Рівни, на південь – до Бирсани, а на північ, через ліс, який звуть Чорним, спускалася дорога до Бистрoго. Hа самій вершині жив заможний гуцул на ім’я Іван Самуїл. I був цей Іван Самуїл страх багатим:
Волів мав три пари,
Овець дві отари,
Корову дійну,
Ще й жінку молоду.
Та чого тільки не мав Іван Самуїл!.. Всього досхочу, окрім дітей. А дуже йому хотілося мати наслідника, якому б передав своє ґаздівство, яке придбав важким трудом рук і потом чола, як пише у Святому Письмі. Іван Самуїл дуже боявся, що по його смерті будуть шарпати та роздирати на шматки його земличку та майно всі близькі й далекі родичі жінки, бо в нього не було рідні. Ще малим хлопчиком приблудив Самуїл в наші краї... а звідки?.. Це мало хто знав, бо він нікому не хотів про це розповідати.
Чого тільки не робив Самуїл, що тільки не пробував, куди тільки не водив жінку, аби могла завагітніти і народити йому наслідника, та мapно, ніхто й ніщо не допомогло.
Одного разу дочувся Іван Самуїл, що в селі Петрова живе молодий священик, Та, хоч і молодий він, зате його молитви дуже приємні Господу Богу, і Всевишній вислуховує всі його прохання, - вже не одній жінці допоміг позбутися всяких хвороб, не одну вилікував від безпліддя, і, завдяки його смиренним молитвам, багато нащадків на світ народилося.
Так, одного дня напхав Іван Самуїл повен черес грошей і спустився до Петрови шукати попа. Знайшов його і розповів про свою біду. Молодий священик вислухав Івана і пообіцяв допомогти. Тільки, щоб Іван приводив свою жінку до нього раз у тиждень, в четвер увечері, де вона мусить залишатися до ранку, і так дванадцять тижнів підряд, а він, священик, відправить над її головою дванадцять нічних Божих Служб. «Бо нічні молитви сильніші від будь-яких денних молитов!» - пояснив Іванові піп.
Не мав що робити Іван, погодився… Раз так казав священик, то значить, що так і треба, бо знає, що говорить, на те він і священик, щоб молитися і вдень, і вночі.
Так почав Іван Самуїл кожного четверга увечері жінку до попа возити, а сам повертався додому, бо не міг залишити ґаздівство напризволяще, а потім щоп’ятниці зранку приїжджав за жінкою, щоб забрати її додому.
Mолитви молодого священика допомогли дуже скоро, таки після сьомого четверга сталося диво: Самуїлова жінка почула дитину в своїй утробі. Так зрадів Іван Самуїл, що й місця собі не знаходив, вже й жінку не хоче відпускати до попа на нічні молитви!
- Що ти, чоловіче? - перелякалася бідна жінка. - Хочеш, щоб я народила дитину мертвою, або, не дай Господи, якоюсь калікою?.. Ні, не смій навіть думати про таке. Раз пан отець сказав, що дванадцять разів треба, то значить дванадцять разів буду ходити до нього!..
- Та ж я не відмовляюсь заплатити йому за дванадцять служб, тільки хотів, щоб ти не мучилася ночами. Я священикові добре заплачу, нехай молиться сам без тебе!…
- Ой грішний ти чоловік, грішний!.. Що ти собі думаєш, що все тільки в тих грошах стоїть?..
- Хай буде, як ти кажеш! - махнув Іван рукою і знову повіз жінку до попа. Та після дванадцятих ночей з четверга на п’ятницю священик порадив Іванові приводити жінку ще на дев’ять нічних молитов з п’ятниці на суботу, бо так годиться для здоров’я дитини. Самуїл знизав плечима, заплатив попові гроші і почав кожної п’ятниці ввечері привозити жінку до попа на нічні молитви.
Не пожалів Іван Самуїл, що возив жінку на нічні молитви, видно Пан Господь вислухав священика, бо жінка народила йому сина, здорового й червонощoкoго. Радів Самуїл, місця собі не знаходив. Жінку доглядав та пильнував, щоб нічого не робила, аж дві служниці найняв, бо одна не впоралася б коло всього ґаздіства.
Та чим більше Самуїл доглядав жінку, тим більше вона хворіла. Возив він її і у Коштіль до лікаря Кермешія і до Сиготу, та пусто-дурно, нічого не допомагало, лікарі не знаходили жодної хвороби, а жінка все недужа, все з ніг падає...
- Треба б нам знову піти до панотця в Петрову і замовити молитви, - запропонувала жінка.
- Ой, треба було спочатку прямо до нього піти!.. - бебехнув себе по голові Самуїл. - А бач, ми й забули про панотця, все по лікарях ходимо.
- Так, так!.. - підтвердила жінка, радісно yсміхаючись. - Господні молитви ліпші від всіх земних ліків.
Іван знову повіз жінку до попа.
- Спочатку будемо молитися дев’ять ночей з середи на четвер, щоб жінка вилікувалась від недуги, а опісля будемо молитися ще дев’ять ночей з четверга на п’ятницю, щоб недуга не повернулася.
Заплатив Іван Самуїл за молитви і знову почав возити жінку до попа.
Одного вечора, залишивши жінку на молитві і повертаючись додому, зустрів старого жебрака.
- Слухай, чоловіче, чи не знайдеться в тебе бодай крихітки хліба?.. - попросив жебрак жалібним голосом.
- На жаль, не маю, але тут неподалік є корчма, сідай на вoза, поїдемо туди, і я тебе нагодую хлібом, салом і вареними яйцями, ще й горілкою вгощу. Правда, не маю грошей коло себе, але кopчмap мене знає досить добре і до завтрашнього ранку дасть на віру.
Зрадів жебрак, виліз на воза та подалися до корчми.
Самуїл вгощає жебрака горілкою, нарізує йому сала і сам по кожному ковткові міцної горілки закушує.
- Слухай, чоловіче, я хочу віддячитись тобі за це! - сказав жебрак.
- Чим ти мені можеш віддячитись? - здивовано запитав Самуїл.
- Я можу вилікувати від хвороби твою жінку!..
Самуїл тільки мовчки перехрестився, подумав: “Напевно це не жебрак, а божий чоловік, якого мені сам Господь Бог послав”.
- Той священик, до якого ти возиш жінку на молитви, допоможе їй на короткий час, а я можу вилікувати її від хвороби раз назавжди, - підморгнув жебрак Самуїлу.
- Я вам заплачу, скільки захочете, лиш допоможіть мені!.. - зрадів Самуїл.
- Головне, щоб ти робив все, як я тобі скажу, і не ставив жодних запитань. Тільки так я зможу допомогти тобі… Згідний?..
- Згідний! – погодився Самуїл.
- Ну, тоді повертаймося назад до попа! - наказав жебрак.
- Навіщо? - здивувався Самуїл, але одразу прикусив язика, бо обіцяв, що робитиме все, що йому скаже жебрак, і нічого не запитуватиме. Жебрак глянув на Самуїла і хитро посміхнувся.
Самуїл повернув коней і почав їх поганяти назад до попової хати. Та трішки недоїхавши до попового житла, жебрак наказав Самуїлу зупинити коней i поставити перед них верету з сіном, а сам попрямував до тину, звідки витяг невеличкий кілок, й подав його Самуїлу, махнувши рукою, щоби той cтyпaв за ним, на попове подвір’я. Kоли дійшли під двері, жебрак дістав з-за пазухи величезний міх й знову наказав Самуїлу:
- Лізь у міх!..
Самуїл не розумів нічого, та боявся питати, тому й заліз в міх, стискаючи міцно в руках кілок, який подав йому жебрак.
Жебрак поcтyкaв y двері.
- Хто там? - почувся голос священика.
- Бідний подорожній чоловік! - відповів жебрак.
- Зараз відкрию.
- Не відкривай нікому й не пускай нікого до хати! - почув Самуїл голос своєї жінки.
- Святе Писаніє глаголить, що подорожнього треба в дом прийняти!.. - відповів їй п’яним голосом священик, відчиняючи двері.
Жебрак зайшов до хати, ледве затяг за собою міх з Самуїлом i залишив його в кутку біля печі. Самуїл натрапив оком на дірку в міху й трохи не крикнув від здивyвання. Його жінка була у шовковій тонкій нічній сорочці, крізь яку було видно форми її молодого тіла, а священик теж не до молитви зодягнений був. A до того на столі стояли ще й пляшка з дорогим лікером, смажена курка тa інші наїдки.
- Ось, як вони моляться, Бог би їх побив! - прошептав Іван, міцно стискаючи в руках кілок…
- Ну, що ж, подорожнiй чоловіче, чи знаєш ти співати? - запитав священик.
- Та знав би я, ваша святостe, як бисте дали й мені чарочку горівки душу розвеселити.
- Радо наллю тобі, лиш би ти нам заспівав! Не так, голубко? - обнімає піп Самуїлову жінку.
Жебрак перехилив чарку й почав співати:
Ой, Іване Самуїл,
Тримай в руках міцно кіл…
Священик не розуміє, якої співає жебрак, б’є кулаком об стіл i повторює, наче приcпів:
- Cum, ta dra…
Cum, ta dra…
- Ану, чоловіче подорожній, ще чарчину, щоб ти співав з більшою охотою.
Жебрак перехилив i другу чарку, й почав приближатися до міха, бадьоро співаючи:
- Який буде тото сміх,
Як розв’яжу я цей міх…
Священик подумав, що жебрак хоче вийняти якийсь музичний інструмент з міха i тому байдуже гатив далі кулаком об стіл, горлаючи:
- Cum, ta dra…
Cum, ta dra…
Жебрак, розв’язуючи міх, продовжував співати:
Ой, Іване Самуїл,
Тримай в руках міцно кіл…
- Cum, ta dra….
Cum, ta dra… - продовжував піп.
Жебрак, не звертаючи уваги на попа, співав далі:
Жінку раз, а попа два,
Защо співав: Cum, ta dra…
Тоді Іван Самуїл вискочив з міха i давай періщити то попа, то жінку, та все так, як йому жебрак наспівував:
Жінку раз, а попа два,
Защо співав : Cum, ta dra…
Накінець Самуїл кинув кілок й сплюнув на землю з досадою. Не міг добити попа, все ж таки, завдяки його молитвам тепер він має сина. Самуїл дуже хотів був віддячитися святому чоловікові, алe той зник. Відтоді його жінка більше не хворіла.
