Короткий огляд нових літературних надходжень на сайт «Гоголівської академії» за минулий тиждень прозвучав 7 ТРАВНЯ, о 21:30 в авторській програмі Ростислава Мусієнка «ЛІФТ» на Національному радіо України.
(Уривок програми, що стосується ГАКу)
ЗВУК лежить тут: http://vkontakte.ru/gsearch.php?section=audio&c[q]=%20%CC%F3%F1%B3%BA%ED%EA%EE%28%E0%E2%F2%EE%F0%20%CB%B2%D4%D2%E0%29%20-%20%D1%E0%E2%E5%ED%EE%EA%28%F2%E5%EA%F1%F2%29-%20%CF%EE%EF%EE%EA%20%28%E4%E8%EA%F2%EE%F0%29
Україномовний гіпер-літературний сайт «Гоголівська академія» www.gak.com.ua останній тиждень не оминув і теми травня - перемоги. Правда, молоді літератори не описувала жахіття війни. Вони, серед яких бачимо і досить пристойних майстрів, прагнуть показати характери людей воєнного і повоєнного покоління.
Натрапляємо на одне з таких оповідань - «Никанорович» Віктора Полянецького, яке за стилем написання і тематикою нагадує новели Григора Тютюнника. Ось рядки про тих, чия молодість збіглася в часі з війною:
«Вони тільки удвох із жінкою жили. Парася не могла народити, бо в німецьких таборах побувала – в холоді, голоді, і били там. Никаноровича нікуди не брали – ні в армію, ні в ту Німеччину – одна нога була трохи тоншою і коротшою. І дівки ним гребували – каліка. Хоча потім, по війні чоловіча стать цінувалася….
Никанорович міг і бідовішу жінку підібрати собі, але розсудив так: хай і негарна, то менше комизу буде. І не прогадав. Бо на його ж вийшло - за всеньке життя Парася й слова йому супроти не сказала. І все у них до ладу було.»
Інше, щойно спечене, оповідання на сайті «Гоголівської академії» належить молодому автору із Кіровограда . Саша Сакура назвав свій твір інтригуюче - «Змова». З гумором розкрив конфлікт поколінь – післявоєнного і нинішнього: комп’ютеризованого та… часом зацикленого на Інтернеті.
Адже всесвітнє павутиння - починає неабияк лякати прадідусів і прабабусь уже навіть на селі. Саме тому там шукають свої, народні ліки від комп’ютерної залежності.
«Гурт здійняв такий гамір, котрого село не знало ще з часів випроводжання в армію онука діда Варнави. А з того часу до армії уже нікого не брали.
- Не путяща якась молодьожь пішла, - говорив на те дід Варнава. – нікому буде й захистить нас. Лише сидять за теликами й видивляються голих отих кістлявих фотомодєлєй.
- Ага!!! – підтакувала тоді на те бабця Муська. – Однозначно. Мої он два, сидять цілими днями за отими комп’ютерами й танком не відженеш. Що їм поробиш, коли в головах лиш солома?»
Опустимо всі аргументи за і проти, кожен може прочитати їх на сайті ГАК. Але герої оповідання – змовники – досягли свого і побороли комп’ютерну залежність на тривалий час з допомогою молитви і… чисто українського підходу. Почитайте, посмієте ся і ви.
Ще більш несподіваний погляд на комп’ютерний світ бачимо у поетеси з Тернополя Ганни Осадко. Її реквієм «На смерть вінди» змушує серйозно і несерйозно замислитися над цим паралельним світом, без якого ми не уявляємо свого життя. Це навіть не комп’ютерна залежність. Судіть самі:
«Як Ярославна на валу - прошУ:
"Моя віндино, втрачений мій раю,
Вернися, пташко, в слізках орошу
І монітор, і клаву, навіть мишу,
Хоча мишей боюсь не без причин..."
Аж раптом - віщі кроки через тишу,
Аж раптом він - гігант поміж мужчин!»
Зовсім інша почуттєва тональність - передчуття - панує у вірші «Мариністичне» львівської поетеси. Вона друкує свої твори в Інтренеті під іменем Зоряна.
«на хребті океану - штиль,
а глибини штормить, і мутно,
від бермудів не утекти -
у тобі він, отой трикутник»
На головній сторінці Інтернет-сайту «Гоголівська академія» на цьому тижні з’явився і переклад твору "Ветро", тобто «Скло», італійського письменника Джованні Будзі. Твір притягує тим, розповідає про загальнолюдські проблеми сучасної європейської країни очима маленької дівчинки.
«Мене звати Сара. Мені шість років.
Мою маму звати Лучіа, тата – Даріо. Вони ласкаві до мене, і до моєї восьмирічної сестри Марини, і до чотирирічного брата Джуліо. Ми живемо у гарному будинку»
За видимим благополуччям на очах у малої дитини розгортаються мало не шекспірівські трагедії. І єдине, що рятує дитину від страшної психологічної травми, так це несприйняття смерті, як явища. А ще - дитині допомагає жити любов до прекрасного і образність мислення, яка часто зраджує дорослим.
Ось такими новими творами наштовхує на роздуми про вічні цінності буття україномовний гіпер-літературний сайт «Гоголівська академія».
ЗВУК лежить тут: http://vkontakte.ru/gsearch.php?section=audio&c[q]=%20%CC%F3%F1%B3%BA%ED%EA%EE%28%E0%E2%F2%EE%F0%20%CB%B2%D4%D2%E0%29%20-%20%D1%E0%E2%E5%ED%EE%EA%28%F2%E5%EA%F1%F2%29-%20%CF%EE%EF%EE%EA%20%28%E4%E8%EA%F2%EE%F0%29
Це вже 10-та програма упродовж останнього року, в якій літературний огляд творів - розділ програми - зроблений на основі прози, поезії, перекладів, опублікованих на сайті «Гоголівської академії».
