ХХ століття вражене недугою маральної та духовної слабкості, що дрібнить його розумові сили і спотворює наукові ідеї….
Євген Сверстюк
Чимало періодичних видань, збірників статей, піднімають на своїх сторінках питання сучасності і майбутнього. Як не прикро, але те, що ми відкладаємо у далекий кошик, насправді зовсім близько. І тут не підійде фраза «моя хата скраю».
Усе те що відбувається сьогодні навколо нас безпосередньо стосується кожного. Якщо говорять про моральну ницість людини, її духовну слабкість, значить розвиток людини, як особистості з усіма її моральними якостями, відстає у парі з науково – технічним прогресом. А відтак, маючи доступність прогресу у руках, і використовуючи його, як іграшку ми робимо шкоду собі, і майбутньому, поки що ненародженому поколінню.
Прогнози і пророкування про так званий кінець світу, який за різними джерелами, ніби то мав уже відбутися, а дехто каже, що він станеться за два, а той три роки, насправді не прогноз про страшний суд, а те, що чекає нас і світ, у якому правлять закони прибутку, влади, і аж ніяк не моральних чеснот і прагнення бути духовно чистішими і багатшими.
Більшість населення майже рік скаржиться на кризу. Але радше говорять про нестачу коштів не змогу виплати кредитів, але аж ніяк не про кризу духовну. Саме те що руйнує людину зсередини відображається на її рівні життя, а отже на витратах та потребах. Ще Сократ переконував своїх учнів, аби вони дбали не про зовнішнє бажання задовольнити шлунок чи очі, а про внутрішню глибину думок, яка впливає на самореалізацію. То можливо кінець світу, зовсім таки не метеорит, який наблизиться до землі, не парниковий ефект, що приведе до похолодання, і навіть не вибух другого Чорнобиля. Можливо, саме цей кінець і буде руйнацією світу, його структури і зв’язків, сфер впливу…… Думки аналітиків співпадають на думці, що домінуюче положення Сполучених Штатів у світовій економіці й у військовій сфері стане справою минулого і США прийдеться набагато важче, ніж колись. Стверджуючи, що суперництво за природні ресурси стане провідним геополітичним фактором, у найближчі 15-17 років західні уряди й корпорації будуть вести інтенсивні дослідження в області створення нових джерел енергії «невикопного походження». Дослідники вважають, що до 2025 року відбудеться технологічний прорив, що дасть альтернативу нафті й природному газу, однак практичне застосування виявиться повільним через величезну вартість створення нової інфраструктури й заміни існуючої. Зростання економіки Росії залишиться досить високим аж до 2017 року завдяки наявності у неї не тільки великих запасів викопного палива, але й інших мінеральних ресурсів, насамперед кольорових металів і води. Більше того, на думку аналітиків, Росія може перетворитися в п'яту по масштабах економіку світу, однак утриматися їй на цьому місці довго не вдасться через кризову демографічну ситуацію.
То якщо у суспільство чекає кардинальних змін – не менші зміни чекають кожного із нас. Хто сьогодні серед молоді чи старшого покоління дбає про не засмічення глибокого душевного яру - половою, яку вигідно продають ті ж самі ЗМІ. Сприймаючи як апріорі, усе те що нагромаджує у собі телебачення та Інтернет, людина втрачає орієнтири у житті, не має у собі найосновнішого – міри.
Діти з дитинства потребують дедалі більшого задоволення зовнішніх потреб, на що батьки відповідають грошима та статками, адже теж недостатньо сформовані, аби навчити дитину бачити цінне і безцінне. Відрізнити якість від полови, і навпаки.
Виною цьому є не лише материнське виховання, яке впиталося з молоком матері, але й те чим годують дітей з телеекранів. Політика програмування на комерційних телеканалах не зацікавлена у тому, аби давати у прайм – таймі вечірню казку. Це не лише битиме по рейтингах, за якими так женуться приватні ЗМІ, але й не матиме прибутку. Цей час, коли діти готуються до сну, заповнюють великою політикою, шоу з талантами, чи мильними серіалами. Уже з дитинства дитина недотримує суспільної уваги, відчуття того, що вона потрібна ще комусь окрім батьків. Натомість батьки, за відсутністю часу, вмикають з диска казку начитану голосом чужої тьоті, яка розповідатиме про гномиків, гоблінів, і принцес барбі. Ніяких лисичок - сестричок, братиків – вовчиків серед героїв не буде. Так і на телеекрані. Мультики з минулого можна побачити у нічному ефірі, от тільки для кого?
Державні телерадіокомпанії теж перебувають під насильством держплану. 4 години ефіру - така норма дня. Отже журналісти повинні нашпигувати ефір не лише новинами, розповідями зі студії, але й пізнавальними телепередачами. Працюючи над телециклами «Народна скарбниця» зіштовхнулася з проблемою, що такі телепередачі не цікаві для більшості. Хто витрачатиме вільний час на перегляд фільму про бабусю у вишиванці, яка день і ніч тче полотно і вишиває. Рейтинги телеканалу підніматимуть телепередачі про кримінальні розслідування, поділ влади на місцях, і максимум місцеві новини. А щодо вечірньої казки, то її немає.
З того моменту як Інтернет широко відчинив двері у кожен дім і установу, йому почали пророкувати велике майбутнє. Сьогодні чимало теелерадікомпаній перенесли свої ефіри до Інтернету. Поки що це стосується лише тих, які мають спроможність оплачувати частковий якісний перегляд телепередач каналу в Інтернеті. Але згодом чи не всі ЗМІ чекає той же таки Інтернет. Сьогодні говорять про суспільне телебачення, цифрове телебачення, інтернетне телебачення. Останнє не обмежуватиме людей у перегляді тих програм, які їх цікавлять. Люди швидкого споживання інформації матимуть лише окремо передплачені програмні канали, які даватимуть їм той потік інформації, який їх влаштовуватиме.
Це ж саме стосуватиметься і преси. Від номера до номера чи не всі газети проходять складний процес формування, друку, розповсюдження. Наочна ситуація наведена нижче, на прикладі розказує про можливі перспективи.
Кілька місяців тому один із наших шеф-редакторів запросив групу школярів відвідати редакцію. Він з гордістю розповідав їм про те, що аж до 11 години вечора співробітники редакції збирають новини, що нові комп'ютерні технології прискорили процес виготовлення друкарських плівок, дозволяючи друкувати їх буквально за кілька хвилин після внесення змін до текстів, що завдяки сучасній логістиці газета о четвертій ранку вже опиниться в мережах розповсюдження, звідки вона потрапить до пунктів продажу по всій країні і вже о шостій ранку буде доступна читачам. Говорячи все це, редактор хотів продемонструвати, що його газета є практично досконалою. Пишаючись собою та своїм виданням, шеф-редактор попросив ставити запитання. Один із учнів підняв руку і запитав наступне: «Чи це означає, що ви формуєте зміст газети лише до 11 години вечора, і що після того і аж до ранку ніяких змін до неї не вноситимуть?» «Так, звичайно», - відповів шеф-редактор. «Тоді навіщо нам чекати аж до ранку? Ви можете надіслати нам газету по e-mail об 11 вечора», – сказав учень. Шеф-редактор був вражений, зрозумівши, що за всіх своїх спроб стати швидкою, друкована преса залишатиметься в замкненому колі.
Газетам варто сконцентрувати увагу на своїх сильних сторонах, що означає бути горизонтальним видом медіа, який створюватиме і задовольнятиме бажання та інтереси, про наявність яких у себе читачі навіть не здогадувалися. Як і раніше, саме в цій вимозі і полягатиме майбутнє газет, байдуже, чи вони будуть розповсюджуватися в паперовому, чи в електронному варіанті. Тож майбутнє газет є цифровим.
Їх перестануть друкувати на папері, як тільки виникнуть електронні газети, що відповідатимуть наступним критеріям: вони повинні бути тонкими, гнучкими та придатними для того, аби їх скурити в трубочку, здатними відображати якісні кольорові картинки та забезпечувати повний спектр маніпуляцій із ним через екран. Окрім того, користування ними повинно стати можливим без важких батарей та підзарядок, і нарешті такі газети повинні бути дешевими. Згодом ми зможемо користуватися такими газетами без мобільних телефонів та кулькових ручок. Потім, стане можливими передплачувати їх шляхом простого клікання на клавішу. Отже, над розвитком електронних газет іще доведеться попітніти. Вартість газет, їх друкування та дистрибуція надзвичайно впадуть в ціні, проте модель бізнесу залишиться незмінною. Це й надалі буде: інформування та розважання цільової аудиторії. Іншими словами це будуть: ексклюзивні новини, незалежні оцінки, та влучна мова. Одним словом – журналістика.
Такою бачать майбутню журналістику редактори друкованих видань. Але окрім цього існуватимуть блогери – люди без журналістської освіти, які писатимуть свої щоденники у зручному форматі з довільним викладом інформації. На що теж знайдуться свої покупці.
Якими будуть тенденції розвитку світу і медіа – індустрії загалом? Час покаже. Він розставить усі крапки над « і» і нарешті доведе до кінця те що нам так усі пророкують. Кінець це буде чи народження нового, несхожого на інше невідомо. Ми лише можемо сподіватись, що ніякі новітні прогреси, у часі з якими ми відстаємо не на один крок, не завадять людині розблокувати свою духовність, ментальність, свій код, і бути не людьми із натовпу, а індивідами – розумними, вихованими, освіченими…..
