Я піду до річеньки
Стрічати зірочки,
Зазирать як падають,
Ловити їх жменями.
(Олег Скрипка)
Милий, коханий, єдиний! Ах! Як приємно пускати цей танок слів, водити хороводи: чудесний мій, золото моє, моя любов! Ти – сенс мого життя!
Яке щастя, що в той день ти розгледів мене! Не купився на дешеву біжутерію сучасних розмальованих дур, а зміг побачити мою душу. Ти посміхнувся – і тої ж миті я зрозуміла, що саме Сонце посміхається! Так!
ТАКТАКТАК!!!
Моє життя, моє ти все.
Мій Чоловік.
Світ навколо грає кольорами, дзвенить, сміється, стрибає, крутиться! Люблю! Люблю! ЛЮБЛЮЛЮБЛЮЛЮБЛЮЛЮБЛЮЛЮБЛЮЛЮБЛЮ!!! Тара-да-да-да-да-дай! Да-дада-да-дай-дай! Я піду до річеньки Стрічати зірочки, Зазирать як падають, Ловити їх жменями...
…То вже, коли стримувати емоції взагалі не можу – починаю співати. Люблю співати. А більш за все, люблю – ЙОГО. Мого Чоловіка. Ось він подивився на мене, посміхнувся, торкнувся губами і почав шептати на вухо. Ніжно, тепло… А всередині так лоскотно стає від його слів.
Коханий!
Йдемо далі.
Люблю його. Живу ним.
Кажуть – ти зовсім про себе не думаєш. Усю себе віддаєш йому. Живеш його життям, а не своїм…
Нехай.
Але ж як це прекрасно! Я щаслива!
Щаслива через те, що корисна, потрібна, необхідна. Щаслива, тому що люблю! Я кохаю, і я кохана – хіба не в цьому щастя? В цьому! Саме в цьому! А інші… що ж… Вони просто заздрять мені! От.
Йдемо вулицею.
Раптом він хапає мене.
Різко.
Вимогливо.
Владно.
Дивлюсь йому в очі та бачу, що він вже не може стримуватись! Він хоче мене! Дивуюсь – невже прямо тут? Посеред вулиці? Це, звичайно, збуджує… але ж нам можуть завадити – посміхаюсь я. Він із розумінням киває, і ми стрімко завертаємо за ріг. Тут тихо, людей немає.
Він накидується на мене. Ніжні пальці літають моїм тілом. Відчуваю його подих… Паморочиться голова…
…Так. Здається, ми спізнились. Вистава розпочалась – тихесенько пробираємось у зал. Вибачаємось, займаємо свої місця. Дивимось.
Раптом знову розумію, що через надмір емоцій, зараз не втримуюсь і почну співати на весь зал! Але вчасно згадую, що коли ми заходили, Він торкнувся до мене особливим чином. Це значить, що він не хоче аби я співала та голосно розмовляла.
Я не можу ослухатись…
Стримую себе, і тільки приємне тремтіння пробігає всім тілом.
Він це відчуває. Він взагалі дуже чутливий та ніжний. Мій коханий дивиться мені в очі й одразу все розуміє. Розуміє, що я більше не можу без його уваги. Він притискає мене до себе… Я на сьомому небі від щастя! Шепочу на вухо якісь дурниці. Якісь милі дурниці. Він посміхається…
…Повернулись додому. Як же чудово проведено вечір!
Щоправда, під кінець Він зустрів якусь свою стару знайому. І ось зараз, уявіть собі, він показує їй нашу квартиру, а мене залишив на кухні… Ладно, я йому довіряю. Якщо кохаєш, то не можеш не довіряти. Скоро вони повернуться…
Не думаю, що між ними щось є…
Ну, може, поцілунок у щічку… Це ж не страшно. Нехай.
А я тут почекаю…
Раптом розумію, що знов пробирає. Я хочу кричати, співати! Дико, нестримно хочу співати для свого коханого! Але вчасно згадую, що милий, коли ми вертались, забув дозволити мені голосно виявляти свої емоції…
Я не можу ослухатись…
Стримую себе, і тільки приємне тремтіння пробігає всім тілом.
Але ж де Він? Я сама не своя! Я маю Його побачити!
МИЛИЙ!
НУ, ДЕ Ж ТИ Є!!!
* * *
…Олександр і Дарія трахались у спальні. А на кухні, в режимі вібрації, розривалась маленька симпатична мобілка.
