Вуйко Феріщак був мало обізнаний з церковними обрядами.
Одного разу, трохи підхмелений, пішов до церкви в ніч під Восресіння Господнє. Панотець, що якраз обходив з процесією округ церкви, зупинявся біля дверей і стукаючи хрестом у них, як то вимагає православний обряд, приспівував:
«Поднимите, врата, верхи ваши, й поднимітесь, двери вечніє, й войдет Царь славьі!».
«Кто сей Царь славьі?» – почувся голос дяка по той бік дверей.
«Господь крепкий и сильний, Господь, сильний в брани».
Феріщак дивувався, чому-то дяк не відчиняє двері священикові, який співаючи, продовжував, стукати:
«Поднимите, врата, верхи ваши, поднимітесь, двери вечніе, й войдет Царь славьі!».
«Кто сей Царь славьі?» – почувся знову голос дяка.
Вуйко Феріщак, не міг більше витримати. «Як то може бути, щоб дяк не відкрив священикові двері?» – тому й загорлав обурений:
– Розтвори, йолопе, двері, бо ото пуп товкає!..
