Молоді люди живуть мріями, а літні люди спогадами. А ще кажуть, молодь живе, щоб любити, а літні люди люблять, щоб жити. Коли ти ще молодий,здається, що все в тебе попереду, що ось-ось в твоєму житті з’явиться справжнє кохання, справжні друзі, цікава і неважка робота. А поки ще цього нема перебиваєшся тим, що є .
Кожен з нас мріє про кохання, і не просто про абияке, а про справжнє, велике, чисте і обов’язково безмежне і вічне. А час йде… На горизонті його не видно. І зявляється тривога, а що якщо я так і не знайду цю ідеальну особу, з якою я зможу мати досконалі любовні відносини. І тоді ти починаєш придивлятись до тих, хто поруч і приписувати їм риси, яких в них нема і ніколи не було. І вже зовсім скоро ви переконані, що ви знайшли саме цю особу! Ви літаєте мов би на крилах, все таке чудове і різнокольорове. Але це триває не довго, вже дуже скоро приходять біль і розчаруваня. А хто в цьому винен? Не можна дати точної відповіді. Пригадуються слова пісні:» Я єво слепила из того, что било, ну а то что било, то и полюбила». І що цікаво скільки б ми разів не обпікались, ми не припиняємо пошуків. Ми завжди думаємо, може десь там за рогом вулиці десь є той коханий. Можна навести такий приклад з міражем. Ми шукаємо воду - досконале кохання в пустелі - цьому матеріальному світі і ось ми йдемо по пустелі стомлені і спраглі настільки, що нам вже починається ввижатись оазис з чистою і прохолодною водою і ми пірнаємо туди і піднімаємось з повним ротом піску, бо це був всього-на-всього міраж.
Ми бачили сотні фільмів про досконалу любов. Вони шукають один одного, проходять через численні перешкоди і ось нарешті вони разом йдуть на фоні заходу сонця і фільм закінчується. Всі такі зворушені, дівчата часто навіть плачуть. З заходом сонця наступає енд їхньому хепі, тільки ніхто про це не хоче чути.
Таке сильне це бажання любити, це природно для нас, вода по своїй природі є вологою і не можна відділити вологу від води, так само не можливо відділити від живої істоти прагнення любити. Наш світ подібний пустим чашкам, які стукаються одна об одну, намагаючись наповнити одна одну. Але це не можливо, адже, щоб комусь щось дати треба самому це мати . Щоб дарувати комусь любов, треба мати її, треба бути наповненим нею зсередини, а також мати бажання віддавати її не очікуючи нічого взамін. І як каже одне Святе Писання: «По плодах ви впізнаєте дерево». Плоди любові- радість, щастя, спокій, наповнення. Плоди хтивості – сум,страждання, розчарування, безнадія, пустка.
Ще хочу сказати, що не варто втрачати голову і направляти свою схильність любити на будь-кого.
Пригадався ще такий вислів, який каже, що якщо я хочу пити, то десь обов’язково є вода, якщо я хочу любити, то десь є та Особа, яку я міг би досконало любити.
Любіть і будьте щасливі!
