Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2584
Творів: 46973
Рецензій: 91383

Наша кнопка

Код:



Художні твори Проза Мініатюра

Дерево янгола

© Іринка , 28-04-2010
   Чи бачили ви коли не будь, який сніг падає  весною. Білий, білий, пурпурно – рожевий, чи сріблястий. Ні, сріблястий – це репертуар зими, а ось під моїми вікнами падає білий – білий сніжок. М’який і зовсім не холодний.
   Весною, сніг!  Не повіриш, що таке буває. Випадковість враз стає очевидністю. Виявляється під будинком алея з аличі.
   Колись її посадив один мудрий чоловік. Посадив, як і має бути після того, як побудував будинок, і виховав найстаршого сина. Дійшла справа до дерева, а тут як на зле невиявилося жодного саджанця. Поруч росли старі дерева акацій, порепані зморшками часу  і один маленький кострубатий саджанець не схожий ні на що. Гидке каченя теж спершу не має подоби лебедя. А потім…
  Минув рік і під вікнами новенького будинку, під шум дитячого свисту – зацвіло деревце – три білих квіточки прикрасили його голівку. Зраділа родина – біле дерево – це янгола крила, що оберігатимуть дім. А потім жовтаво - брунатні бубки. Діставав до них малий Максим. І усе приказував, що то його дерево.
  Час до часу дерево давало усе більше плодів. Батько уже зняв з нього гойдалку, повісив коло для більш екстремальнішої гри, поруч виросла, як гриби після дощу – синенька лавчина. Мовляв, янгольське дерево, має змогу присісти на голубу хмаринку і відпочити. Дерева ж усе стоячи та стоячи….
   Кожної весни бурі білих листочків летіли околицями, розносячи пил щастя від дому до дому. Щоосені кісточки спілих ягід падали все далі і далі, розсіваючись по всій вулиці. Старі акації заздрили, а сусіди викорчовували деревця, залишаючи лише ті, що потрапили на незатребувану територію.
  Тепер їх тут сила - силенна. Дивним чином, але ніхто не знає історії їх дивної появи. Усі тільки ходять і любуються, набравши у жмені не холодного білого снігу родинного щастя Ковальчуків, це ж вони тут його залишили, коли переїхали туди звідки дерево. На небо.
Дерева, як відважні люди, живуть і помирають стоячи. Їх міцні стовбури терплять усі негаразди і вітри. Усі непорозуміння і стихії.
Одного лише шкода, люди перестали їсти аличу, промінявши її на іноземні сухофрукти. А це ж своє -  рідне. Там де вишні цвітуть, де білим снігом падає пелюстковий дощ аличі, де пахне пиріжками спеченими у родинному вогнищі, там де усе це є – досі живуть віданні традиціям люди – діди, батьки, які не забувають саджати дерева у знак своєї вдячності янголам за життя.
        




Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)

не сподобалось
сподобалось
дуже сподобалось



кількість оцінок — 1

Рецензії на цей твір

* * *

© Михайло Гафія Трайста, 29-04-2010

Все йде, все минає....

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Залєвський Петро, 28-04-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.70139980316162 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати

Добірка художньої літератури козацької доби
Друзі! В інтернет-крамниці “Онлайн Криївка” представлена цікава добірка художньої літератури …
КОНСТИТУЦІЯ У КОМІКСАХ
Конституція у коміксах_medium_size у форматі PDF Конституція у коміксах_medium_size у форматі EPUB Брати …
Новинка від Братів Капранових — “Паперові солдати”
До свого 52 дня народження, Брати Капранови підготували для своїх читачів яскравий подарунок — історичний …
Конкурс оповідань “Open World”
Літературний конкурс “Open World“ (1 травня 2019 – 1 листопада 2019) Шановні друзі! …