Євген Положій та його аеропорт
Євген Положій, Макс Бондаренко "Мері та її аеропорт".роман. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2003. - 123 с.
Положій в соавторствіз Максом Бондаренко написав книжку "Мері та її аеропорт". Правильніше сказати- дві книжки, бо під однією палітуркою приховалися цілі дві книжки ще й двома мовами- українською та російською. В чому полягало соавторство невідомо, так само й невідомо чого це під один сюжет- а сюжет в принципі один- треба було писати саме дві книги і що тут головне- оригінальність формату чи зміст книги. Оригінально-то воно й оригінально, але не дуже зручно, бо постійно збиваєшся з якого боку книгу ти тільки що читав, куди її перевернути і про шо вона зараз? Стикнулася з цією проблемою під час прочитання, але мені як дівчині молодій це сподобалося, бо нагадувало психоделічний ефект, містичний такий. Ідемо далі, думаю, хай так.
Щодо сюжету, то він незамислуватий, детективний десь і в принципі їстівний: неозначеного віку Герман тиняється по бабах і пабах, хоча не без серйозних стосунків чоловік. Є в нього така собі узагальнена Мері, яку він типу як любить так шо капєц. І вона його любить, але в неї свій прикол. Вона хоче заміж, як і всі провінційні жінки. Відбувається це все до речі у маленькому неозначеному містечку. І от у них десь там за сценою повісті назрів конфлікт, вони розминулися шляхами-дорогами, Мері вийшла заміж за нормального такого, серйозного дядьку. Льотчика. А паралельно ще існує халепа: масове вбивство на хаті в торгівців людьми. Герман і туди вліпає, бо дуже він любить скрізь влипнути. Але це такий незначний епізод, автор втулив це все мабуть, бо треба шось розповідать, якщо ти нормальний автор і пишеш товсту книгу. Треба ж чимось виправдовувать свої рефлексії на тему подружнього життя...А ці рефлексії і є головна тема обох сторін даної книжки.
Російськомовна і ураїномовна версії різняться. Не тільки сюжетом, і не стільки, а скільки настроєм самого отого героя. Якшо в "Мері та її аеропорт" пан Герман предстає перед наші ясні очі червонооким рекламщиком, який останню гармонію втратив за компом і весь світ за ідею помститися розірве, то товариш одноіменний в "Мери и ее аеропорт"- чувак зовсім не такий пришиблений. Він собі гуляє ночами й днями, спокійненько між роздумами про чудову Мері бухає, займається сексом та вживає нелегальні наркотичні речовини. Можливо останнє і є причиною його такого веселого і легковажного настрою...
Щодо головної ідеї- мучить героя і відповідно треба розуміти автора напівфілософська проблема, чого отако не можна з жінкою спати, балакати, ну і взагалі типу зустрічатись іноді, при цьому нічого у власному житті не змінюючи? Чого от не можна просто кайфувати від польоту? Коротше нафіга дурам бабам заміж припікає? Вони шо, не розуміють, як це круто тусуватись поодинці?
Зруйнувати всі аеропорти до бісової матері і хай живуть і природніх умовах. Мабуть так десь. А природні умови за паном автором- це коли усі полігамні, принаймі чоловіки. А жінки або полігамні також, або не заважають процесу загальному.
От щоб це довести людству і була потрібна трагічна розв язка.
Як завжди в лузерах не пан чоловік, себто Герман- що логічно витікало з сюжету, а леді. При цьому легше людству від даної історії лише гіпотетично. Причому одній його половині.
Симовлізм у творі присутній, присутня певна алегоричність. Але не дуже вже він і художній. І не все там обумовлене.
Так, і якшо автор натякає таки на Суми ( а на що йому ще натякати , якшо подумати), то де в нас ті міжнародні рейси, і який в нас той аеропорт?
До речі, аеропорт наш місцевий явище більше естетичне, фоткатись...
А книгу беріть з собою кудись в електричку, там їй саме місце. Не більше, але й не менше.
