Що не кажіть, але таки добре жити у 3010 році… Все-таки четверте тисячоліття надворі. Цивілізація! Не те що, скажімо, тисячу років тому. Або дві тисячі. Подумати страшно! А що таке цивілізація? Це коли все навколо робиться для людського блага взагалі, і для мого конкретно особистого блага зокрема.
Як же все продумано!? Аж диву дивуєшся! Оце зараз прийду додому – на порозі робот зустрічає. І одразу просить:
– Дихни!
А це ж не просто так, а для мого блага. Для того, аби точно визначити скільки і чого випив, чим закушував та відповідно скоректувати час та калорійність вечері, щоб уникнути ожиріння.
Переважно, на вечерю залишається тільки чай зі скибкою чорного хліба, інколи – квашена капуста з цибулею та олією, або морква по-корейськи, – все для мого блага, для уникнення авітамінозу. Та зізнаюся, інколи я порушую режим харчування. Ховаю пляшку пива у паперовий пакет та потягую потихеньку. За інструкцією, роботам не можна перевіряти, що там у паперовому пакеті, а якщо б відкрито, не ховаючись пив, то міг би забрати (це коли вже далеко не перше пиво сьогодні, або коли далеко не перший день поспіль помічений у споживанні алкоголю). Головне подалі від нього, від робота тобто, сісти, щоб не занюхав та не скорегував калорійність сніданку.
Жаль, не можна те пиво у холодильнику охолоджувати. Не маю прав доступу. Тільки робот у ньому хазяйнує. Цікаво, для кого ж тоді цілими днями вони реклами крутять про мережу холодильників «Смакота» та показують, як оті всілякі смакоти по продуктопроводах зі складу до кожного холодильника потрапляють.
– Що на вечерю? – питаю, наперед знаючи, що вибір буде невеликим.
– Ви випили літру пива «Чернігівське-світле», 166,6 мілілітрів горілки "Столична", закусили двома пиріжками з лівером. Тому сьогодні на вечерю квашена капуста – двісті грам або морква по-корейськи – двісті п’ятдесят грам, хліба п’ятдесят грам та склянка чаю без цукру.
– А може, до цього ще порцію картоплі-фрі з відбивною? – запитую про всяк випадок, сподіваючись на збій в програмному забезпеченні.
– Ніякої картоплі, ніяких відбивних, – розчаровує робот.
– А я тоді завтра на дієту сяду – пропоную угоду, наперед знаючи, що на ніяку дієту не сідатиму, а втретє такий фокус не проходить. Знаю точно, тому що перевіряв уже з десяток разів. Та все ж, раптом…
– Ліміт довіри щодо майбутніх дієт вичерпано, – не роздумуючи, повідомляє електронна залізяка.
– Або може я спортом зараз займуся, на тренажері побігаю, педалі покручу, а ти мені за той час картопельки підсмажиш та відбивну?
– В стані алкогольного сп’яніння заняття спортом заборонені. Тренажер буде заблоковано.
– Знову це замкнене коло. Що ж, давай капусту та чай…
– Перевдягніться. Та не забудьте помити руки. – нагадує робот.
– Добре-добре, – запевняю я, знімаючи пальто та роззуваючись. З вітальні чути до болю знайому мелодію саундтреку серіалу. Сьогодні ж футбол, а подивитися не вдасться, хоча спробувати можна. Дивлюся на годинник: халепа – футбол уже починається. Можливо, щось тут до кінця не продумано, з отими роботами. Можна було би зробити, щоб він телевізор не дивився, а напряму телевізійний сигнал по кабельній лінії отримував, до кабелю конектився. Але тоді, звідки на телевізор сигнал? Ще один кабель прокладати?
– Можна, я футбол подивлюся? – питаю, заходячи у вітальню.
– Перегляд футболу шкідливий для нервової системи. Добова норма адреналіну вичерпана. Пропоную подивитися серіал з релаксаційною дією.
– Що ж, серіал, то серіал… Це ж все для мого блага! – погоджуючись, вмощуюся на краю дивана.
На краю теж зручно.
Майже так само зручно, як і посередині, куди, зазвичай, лягає робот. Тільки спина потім болить, якщо скраю довго лежати. Дивно, що робот цього не помічає та не дає цінних порад. А може так і краще, навантажити хребет зайвий раз потрібно для мого ж блага!
Чомусь подумав, – як добре, що цивілізація подолала отой архаїзм – сім’ї, оті постійні конфлікти між чоловіками та дружинами… Адже нервові клітини не відновлюються. Зараз би вже певно сварилися, – хто що буде дивитися. Що тут скажеш – цивілізація…
Це значить – все для мого блага!
