"Только что ты будешь делать, если я останусь здесь
Хочешь, мы сойдем вдвоем со скользких рельс ?!
(с) Сегодня ночью
Найцікавіше як завжди в кінці тому яка різниця де в цій історії початок. Не важливо чого коштує сама дорога, якщо капіляри вибухнуть в останні п’ять хвилин. Моя оборона - шлях від двері під’їзду до двері кімнати, через двері в квартиру. А в тебе серце з безліччю фільтрів – ти впевнений, що не ризикуєш коли відламуєш фільтри від тонких цигарок.
Час говорити «Бувай». Обхватити тебе руками, обійняти, блискучими очима дивитись високо вгору, обвітреними губами посміхатись від відсутності слів на виправдання.
- Дай мені свою руку, бачиш вона як дві а то й три мої, - покладу зверху свою долонь, притисну десь нижче лівого плеча, - Чуєш в мене тут є серце, ти його навіть крізь сніг, лід, теплі светри і зимове пальто чуєш. Воно швидко б’ється, іноді завмирає, і надовго, і здається, що воно назавжди зупинилось,а потім знову швидко-швидко біжить, колеса по залізу обертаються, струм зводить з розуму від пристрасті.
Але це серце - це ще не все. В мене ще є дещо, що в змозі це серце знищити, і це навіть не твоя рука. У нормальних дівчат там може бути навіть дитина чи просто пірсинг. Я не така – я маю там пухлину. Вона все полегшує і робить зрозумілим. А ти просто поруч і коли це так - навіть вона здається дрібницею, і все в житті здається лише надуманою проблемою бо ти це – порятунок спрощенням. І в такі хвилини навіть пошрамоване серце перестає боліти і здається теплим ніжним і м’яким, і не кровоточать шви на заплатах.
В тебе теж щось подібне є. Ти манекен – в тебе серце приятеля. Але, знаєш, воно теж може битись і не тільки просто фізично. Надійно заховане в сталеву коробочку під купою жартів, скепсисів, сарказмів, самозакоханості, краси, таланту, друзів з інших життів. Пам'ять зраджує відповідальність. Фільми - найлегший спосіб зрозуміти чого в житті не вистачає. Але, зараз воно лише обмотане струнами і йому не вистачає сюжетності. Від того і дратують вогні у вікнах, що горять всю ніч, і сніг на брудному підвіконні. Тебе ж створено людиною, страх - теж почуття, відкрий інші!
Твої побоювання ранять ціпко, хапаючи і щипаючи за вени. Бо поки ти боїшся відчувати – ти просто існуєш в очікуванні смерті. Страх – єдине, що тобою керує. Виходить, в тебе забагато больових точок, хворих місць, і впливати на тебе легко, і розчавити насправді можливо одним легким та ніжним дотиком. Ти самогубець. А я з тих, із-за кого потяги сходять з колій. І поки ти лежиш на коліях, наплювавши на все довкола, заховав серце в глибини свого страху і наївно живеш-чекаєш смерті.
Поки ти гальмуєш рух – ми двоє в небезпеці. Я не можу собі дозволити переїхати тебе – я зійду з рейок, розіб’юсь, знищусь сама-я.
- Мені здається …мені вже час…треба піти…
- Так піди, а то я занадто за тобою сумуватиму.
