Українська банерна мережа

Украинская Баннерная Сеть
 
 

Жанри

Гоголівський ФОРУМ




AlmaNAH






Наша статистика

Авторів: 2698
Творів: 51586
Рецензій: 96021

Наша кнопка

Код:



Ошибка при запросе:

INSERT INTO `stat_hits` VALUES(NULL, 22556, 0, UNIX_TIMESTAMP(), '13.59.234.182')

Ответ MySQL:
144 Table './gak@002ecom@002eua_prod/stat_hits' is marked as crashed and last (automatic?) repair failed

Художні твори Проза Кожному своє

СпОвІдЬ ЛяЛьКи (ПрОдОвЖеНнЯ)

© Аня, 15-04-2010
                                                       (ПрОдОвЖеНнЯ)

                                                                 Почуття
Кохання....скільки людей у Світі потрапляє в цю пастку. Кожен з них хоче прожити незабутнє життя; щасливе,радісне,яке залишится після них ще не на один десяток років. Кожен хоче скласти свою казку.  Вона також належала до цих людей. Вона зустріла своє кохання в 14років,йому було 16. Вона кохала вперше,довгих три роки.  Це було перше,от те саме справжнє почуття,яке описують в книжках. Вона жила в місті,а він простий хлопець з села. Розлука майже в 100 кілометрів,а вони продовжували кохати.. Вони мріяли про майбутнє,про те,як вона закінчить школу і піде працювати в магазин,а він переїде до міста,влаштується працювати на будівництві, буде знімати квартиру. Вони мріяли про своє весілля,про те скільки в них буде дітей і які в них будуть імена. Минав час,а як відомо людям властиво змінюватись..Він почав випивати,на п’яну голову пішли зради, образливі слова по телефону…А їй залишались сльози,переживання,недоспані ночі…Вони розходились,потім знову мирились…Розлука…Чи тільки вона в цьому винна???Чи різне виховання,різне оточення ??? Вона мріяла забути своє перше кохання…Але хіба воно забувається???
                                                         Батьки
Вони безмежно любили свою доньку і хотіли їй «кращого майбутнього». Тільки чому ніхто не запитав у неї,як їй буде краще????Вони завжди говорили їй,що вона гідна кращого,що це не для її рук працювати на городах і т.д. Спочатку вона бунтувала,сперечалася з ними,а потім просто перестала реагувати на їхні слова. Одного осіннього вечора,вона прогулювалась парком і зустріла свого знайомого. Він був не сам,а з своїм другом. По дорозі додому вони жартували і це хоч якось розвеселило її. Наступного дня вона отримала смс від свого нового знайомого.. Ось так і почалось їхнє спілкування. У неї ще були почуття до свого 1 кохання,тому вона була холодною до нового прихильника. Він був старший за її першого хлопця,працював,приїжджав до неї на своїй машині,говорив компліменти. ЇЇ батьки були просто в захваті від такого кавалера,а тому кожен день повторювали їй,що це її шанс. Одного дня вона здалась і почала з ним зустрічатись. На той момент вона відвідувала студію акторської майстерності .
Ії було лише 16,коли її помітили агенти з відомого модельного агентства і запропонували контракт на роботу. Батьки вмовили її погодитись,адже такий шанс стати відомою,випадає дуже рідко. На восьме червня у неї вже  був квиток до Нью-Йорка. З цього приводу батьки влаштували проводи…Прийшло більше людей,ніж на похорон баби Марисі,котра була дуже шановною людиною в родині..Доки всі обговорювали,які ж смачні наїдки стоять на столі,вона змога втекти на вулицю.
«Зараз нажаль відсутній зв’язок з вашим абонентом,зателефонуйте будь ласка пізніше»…Цю фразу мабуть кожен з нас знає і як прикро коли тобі дуже потрібно поговорити з людиною,а  у відповідь ти чуєш ці слова,або :«Ваш абонент знаходиться поза зоною досяжності,зателефонуйте будь ласка пізніше». В цей момент хочеться розбити свій телефон на тисячі шматочків, але ж телефон ні в чому не винен…            
  Вона уже вкотре набирала номер його телефону…а у відповідь чула лише ці холодні фрази..Боже,як їй хотілося опинитися зараз біля нього,обійняти його,притулившись щокою до його щоки і просто мовчати. Нехай він і не знає вищої математики,нехай його кругозір обмежений пивом і бійками,але вона кохає його!!! На її очах з’явились сльози,вже більше,як п’ять місяців минуло від їхньої останньої  зустрічі, а завтра, вона летить і невідомо коли вони ще зустрінуться…

Написати рецензію

Рекомендувати іншим
Оцінити твір:
(голосувати можуть лише зареєстровані)
кількість оцінок — 0

Рецензії на цей твір

Так...

На цю рецензію користувачі залишили 1 відгуків
© Саня Сакура (Чучаєв), 15-04-2010
 
Головна сторінка | Про нас | Автори | Художні твори [ Проза Поезія Лімерики] | Рецензії | Статті | Правила користування | Написати редактору
Згенеровано за 0.029922962188721 сек.
Усі права застережено.
Всі права на сайт належать ТОВ «Джерела М»
Авторські права на твори та рецензії належать їх авторам.
Дизайн та програмування KP-design
СУМНО
Аніме та манґа українською Захід-Схід ЛітАкцент - світ сучасної літератури Button_NF.gif Часопис української культури

Що почитати