Перехід від однієї реальності, суб’єктивної і своєрідної до зовсім іншої, несхожої, інакшої…; пізнання однією людиною іншої, пізнання факторів людської особистості й усвідомлення її світосприйняття і світо поглинання, яке є у її душі, в розумі, котрим просякнуті наскрізь думки і забитий час як і вільний, безвідповідальний, так і все зобов’язуючий, що походить від примусу чи загально існуючої прелюдії...; усвідомлення її бажань, як необхідності вивільнення єства, як докір щоденного, безвідмовного існування як похідних реакцій від суміші побуту, сподівань, прагнень і загартованих мрій, що утворилися в результаті зіткнення фізичних можливостей, морально-психологічної налаштованості та елементів, які, безпосередньо, над принципово та безвідмовно, контактуючи з кожним чинником життя, впливають на світогляд, створюючи індивідуальні ідеали та скрупульозні постаті предмета огиди та відрази; усвідомлення її позиції у родині, в сім’ї, у колективі, який зліплений з форсованих професіоналів, розумників та підлабузників, в суспільстві, яке настільки багатогранне, що складається з одних лише аксіом, яке за своєю природою без міри широко планове і багатомісне та займає неабияку просторово-часову ділянку, що виключає можливість переосмислення системи вразі негативної інновації чи не досить продуктивної технології розвитку, у її власному душевному світі, який робить її собою, який вирізняється з-поміж всіх інших, який наділяє її множиною здатностей: морально-етичними визначеними поняттями, розумово-фізичними підвалинами вихідних положень існування, духовними законами, принципами та своє норовливим розвитком власно бічної грані реальності, яка мусить відігравати в її житті роль таємничості, секретності чи може, навпаки, абсолютної щирості, необхідності однойменного розуміння та бачення її явно-прихованих, багатозначних та всеохоплюючих, ненаситних думок, ідей, надій, мрійливих розрахунків та характерної наївності, напрямленої вгору, направленої вбік щастя, що виправляє правду, що виправдовує гідність і невинність, що є невиправною по своїй суті й у своєму сенсі; усвідомлення її як чогось незамінного, єдиного, неповторного, неперевершеного, даного лише тобі, подарованого вищими силами, долею, удачею, заслужено чи при випадковому збігу обставин, все одно вона стає частиною твоєї душі, половиною твого серця, другим твоїм мікрокосмосом і єдиним для тебе всесвітом, безмежним, всепоглинаючим, прекрасним, дещо вивченим, дещо незвіданим, але напрочуд близьким, рідним та божественним –– це є коханням однієї людини.
